Чи повинен «Житлобуд-1» отримувати земельні ділянки безкоштовно?
Розглянувши вказані заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Чи законне рішення міської ради відносно Житлобуду-1?
Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
В силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов’язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов’язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п’ятнадцять днів.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з’являлися повноважні представники сторін, які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, сторони неодноразово знайомились з матеріалами справи, внаслідок чого суд прийшов до висновку про відсутність винятковості даного випадку, вважає, що справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору, та відмовляє в задоволенні клопотання позивача про продовження строку розгляду спору.
Стосовно поданої позивачем заяви про направлення судом до органів прокуратури повідомлення про скоєння злочину, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування. Тобто, ч. 4 зазначеної статті встановлює саме обов’язок господарського суду надіслати повідомлення прокурору або органу досудового розслідування, якщо під час вирішення господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення.
Таким чином, в разі виявлення під час розгляду даної справи порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, судом буде направлено відповідне повідомлення до органів прокуратури.
Зазначену вище заяву позивача суд вважає за необхідне долучити до матеріалів справи як правову позицію позивача.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості – є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
23.12.2015 року Харківською міською радою (Відповідач 1) було прийнято рішення № 35/15 «Про надання земельних ділянок для будівництва об’єктів».
Згідно з п. 4 додатку 1 до вказаного рішення Харківська міська рада затвердила ОК «ЖБК «ЖИТЛОБУД-1» (Відповідач 2) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення площею 0,4227 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0039) для будівництва та обслуговування житлового комплексу з урахуванням знесення існуючих будівель по вул. Малинівській, 17а; затвердила ОК «ЖБК «ЖИТЛОБУД-1» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення площею 0,1881 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0040) для будівництва та обслуговування житлового комплексу з урахуванням знесення існуючих будівель по вул. Малинівській, 17; перевела земельну ділянку площею 0,4227 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0039) по вул. Малинівській, 17а із земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення в землі житлової та громадської забудови; перевела земельну ділянку площею 0,1881 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0040) по вул. Малинівській, 17а із земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення в землі житлової та громадської забудови; надала ОК «ЖБК «ЖИТЛОБУД-1» у власність земельні ділянки із земель територіальної громади м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови:
-площею 0,4227 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0039);
-площею 0,1881 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0040) для будівництва та обслуговування житлового комплексу з урахуванням знесення існуючих будівель по вул. Малинівській, 17а.
