Справа про прокурора: новий відлік
Справа про начебто побиття луганського прокурора Дениса Ковальова в залі суду набуває нових обертів. Тепер її розглядає Ленінський районний суд міста Полтави.
Для тих, хто вже забув чи зовсім не знав, нагадуємо. У 2015–2016 роках харківські суди залюбки розглядали кримінальні справи, ініційовані міліцією фейкових республік і підтримувані луганською та донецькою прокуратурами. Цинізм ситуації полягав у тому, що справи заводилися на бійців добровольчих батальйонів, які врятували державу в перші місяці війни з московією на Донбасі. Хлопців судили за те, що вони забрали техніку в сепаратистів, які підтримували незаконні військові формування. Чи навіть за вбивство тих бойовиків, які знаходилися зі зброєю на протилежному боці, стріляли та вбивали їх. Цей сюр був дуже до вподоби харківським суддям, котрі, судячи з усього, з нетерпінням чекали приходу «руського міра» та мстилися добровольцям, що цей мір до Харкова так і не дійшов.
На одне з таких судилищ завітали патріотично налаштовані активісти. Вони були неабияк здивовані тим свавіллям, яке чинили в залі суду «служителі Феміди». І щоб активісти більше не приходили, подальші засідання вирішили зробити закритими. Для цього необхідна була підстава. І такою підставою стало кримінальне провадження, відкрите на журналіста, який начебто побив луганського прокурора Ковальова.
Подальші події з іменами та прізвищами… Оскільки ніякого побиття не існувало, його потрібно було сфальсифікувати.
Прокурори Червонозаводської, на той час, прокуратури Олексій Даниляк і Павло Трифонов попросили експерта Олександра Данильченка, який скінчив університет і працював у бюро лише четвертий місяць, просто написати висновок про легкі тілесні ушкодження. Він і написав, як умів не проводячи експертизи, не фіксуючи пошкоджень, не записуючи до робочого журналу ніяких результатів.
Потім прокурори-фальсифікатори знайшли залежну від прокуратури суддю. Нею виявилася тодішня голова суду Інна Шелест, на яку прокуратурою було відкрите кримінальне провадження за суди над активістами в січні 2014 року. Провадження скоро закрили, а суддя мала «правильно» судити справу про побиття луганського прокурора Ковальова…
Усе, що діялося в кишеньковому суді прокуратури, який досі носить назву Червонозаводського, написано й показано дуже багато. Максимально скорочену версію можна подивитися на цьому сайті у вигляді фотокоміксу за посиланнями:
Захист, після відводу судді Шелест, намагався перенести слухання до іншого незалежного суду, якщо такий існує в Україні. Дуже хотілося, щоб на цей театр абсурду поглянув незаангажований прокуратурою суддя. Але суди першої й апеляційної інстанцій всіляко чинили перепони не випускаючи справу з Харкова. Корективи внесло повномасштабне вторгнення й справа була передана до Полтави…
Півроку вже тривають активні слухання в суді, але районна прокуратура не може забезпечити присутність «потерпілого» прокурора Ковальова, присутність свідка та експерта. Ось так і переносяться засідання з однієї дати на іншу.
А тепер про прокурорів. Фальсифікатори Даниляк і Трифонов давно отримали підвищення й тепер працюють, один – заступником обласного прокурора десь у Херсоні, інший – в обласній прокуратурі в Харкові. Їм уже не солідно займатися справою, яку вони сфальсифікували понад сім років тому.
І хоча існує норма закону, прописана в КПК, про призначення та заміну прокурорів у судовому провадженні… Але коли прокуратура звертала увагу на норму закону? То ж, замість трьох прокурорів, які були в цій справі спочатку, прокуратура додала ще 10 (!) навесні 2021 року. Але за два роки виявилося, що й цього недостатньо, й восени 2023-го до суду було подано ще один список. І тепер захист не може добитися, а скільки ж усього прокурорів підтримують обвинувачення в цьому провадженні?
Черговий зашквар, гідний уваги читачів трапився на засіданні 24 жовтня. Прокурорка на прізвище Артюх, якій ця справа дісталася у спадок від «старших таваріщєй» і яка півроку вже не може забезпечити присутність представників обвинувачення, заявила… Вдихніть глибше… Вона сказала, що прокурор Ковальов працює в Луганській обласній прокуратурі, яка розташована в місті Сєверодонецьку. І запропонувала надіслати йому повістку за місцем роботи. Коли суддя поцікавилася, чи це місто не окуповане загарбниками, прокурорка відповіла, що це підконтрольна Україні територія й вона ще вчора говорила з Ковальовим і, судячи з усього, він це їй підтвердив!
Абсурд у суді знайшов своє продовження… Абсурд продовжується й поза залом суду… Насправді Ковальов, який обвинувачував українських захисників за справами, відкритими зрадниками України на окупованих територіях, давно знаходиться в Києві та мітить у члени Ради прокурорів України. А може вже й працює там.
Останній раз у Сєверодонецьку він засвітився 2019 року, коли його напідпитку зупинила поліція. Тоді на прокурора було накладене стягнення – цілий рік (!) ніяких підвищень!.. Але рік минув і Ковальов перебрався до столиці на посаду прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури (не дивуйтеся, це так дослівно називається посада). Дайте йому ще трохи часу й він підкорить нові вершини, скажімо, випірне в Генеральній прокуратурі на посаді якогось керівника чи заступника. Реформа державних структур в Україні триває й продовжує діяти!..
А нам залишається лише слідкувати за тим, як буде слухатися справа, сфальсифікована заступником обласного прокурора Олексієм Даниляком, коли він працював у Харкові, керівником відділу ще однієї обласної прокуратури Павлом Трифоновим за активної підтримки «потерпілого», але також прокурора, Дениса Ковальова…
Наступне засідання призначене на 14 годину 29 листопада…
