Наша служба небезпечна та важка… (Історія перша)

Сьогодні знову про поліцію. Нашу вітчизняну. Реформовану й перереформовану. Причому інформації скільки, що готовий заявити про початок нового циклу «Наша служба небезпечна та важка…» Це рядок з пісні 70-х років минулого століття, коли на рівні уряду було прийняте рішення підвищити статус і популярність правоохоронних органів у суспільстві. Звичайно, що сьогодні в Україні ніхто й ні про які статуси навіть не думає. Заявили, що поліцію реформовано – тож вірте на слово!

Ось уже півроку я розповідаю про діяльність поліції в Україні на прикладі Харківського районного управління № 1. Це колишнє Київське районне відділення м. Харків. На мою суб’єктивну думку, реформа поліції тут оцим перейменуванням почалася, ним і закінчилася. Про це я писав у попередніх своїх публікаціях…

Але ж ні! Визнаю, що помилився! Зараз у будівлі колишнього райвідділу йде ремонт. Причому відразу зовні та всередині. Ремонтують фасад, кабінети, коридори, східці… Але до цього ми ще повернемося.

Раніше журналіст доносив читачам лише власні емоції та судження стосовно діяльності цього підрозділу… Нагадаю, це управління № 1. Перше в Харкові! І мало б бути кращим… Але про це згодом.

А зараз я познайомлю вас із кількома історіями своїх співрозмовників, яких мені вдалося зустріти в заваленому будівельним сміттям дворі. Ці люди приходили до поліції з заявами про вчинення злочину, з ухвалами суду, сподіваючись на те, що закони тут діють. Але в правоохоронців… Вибачте, в «правоохоронців» своє бачення, що вважати злочином, а що ні.

Уже традиційно, принаймні для цього підрозділу, заяви про злочин начальник слідства, в порушення чинного законодавства, а саме статті 214 КПК, розписує на дільничних чи карний розшук. Так до недавнього часу робив Олександр Ништик, так зараз успішно робить новий начальник Сергій Лінник. Це потрібно для того, щоб такі заяви не вносити до ЄРДР і не розслідувати. Там, у карному розшукові й кабінетах дільничних, розкиданих по всьому району, вони безслідно губляться й ніхто з працівників не дає на них жодної відповіді ні заявнику, ні керівництву. Дуже зручно!

ДТП ЯК ПРИВІД ДЛЯ «РОЗВОДУ» ВОДІЯ

Мій співрозмовник – молодий хлопчина на ім’я Олег. Він став жертвою шахраїв із компанії «Українська страхова група». Є така, на жаль, розповсюджена практика серед страховиків розводити учасників ДТП на гроші.

Як це відбувається? Розповідаю на конкретному прикладі за участі нашого героя. Їхав він Харковом на мотоциклі. А перед ним автомобіль – також їхав. А перед тим автомобілем – ще один, що раптово виїхав із місця паркування. Водій за ним удається до екстреного гальмування, а мотоцикл ззаду був не в змозі зупинитися так само екстрено, тому в’їхав в бампер переднім колесом. Ну як в’їхав? Залишив на бампері подряпину…

Прибули патрульні, склали протокол… Хлопець не харківський, то ж про суд його ніхто не попереджав. А в суді, без його участі, визнали водія мотоцикла винним у скоєнні ДТП.

А далі все – справа техніки. Не технічних засобів, а професійної техніки шахраїв. Водій, повідомляючи страхову компанію про аварію, до переліку пошкоджень вписав усе можливе й неможливе. Таке враження, що в найближчі дні він ще раз (а може й не раз) став жертвою ДТП.

Далі включився представник компанії, склав акт і дописав у нього ще стільки ж пошкоджень. І остаточний штрих – акт виконаних робіт фірми з Нової Баварії, де вказано ремонт всієї задньої частини авто… Так вийшла кругленька сума, що в десятки разів перевищує завдані пошкодження… І вирішила страхова компанія стягнути ці гроші через суд у Харкові – Київський районний суд міста.

МОЯ ПОЛІЦІЯ МЕНЕ БЕРЕЖЕ

Але коли Олег, уже з адвокатом, почав розбиратися з поданими позивачем до суду документами, виявилося, що мотоцикл зачепив бокову ліву частину авто. Це засвідчує довідка, складена патрульною поліцією. А описували й ремонтували праву частину!

Відстоюючи власне право на справедливість, Олег надіслав до поліції заяву про вчинення злочину – службове підроблення. Але на цьому етапі включається добре відпрацьована схема й начальник Лінник, замість внести заяву до ЄРДР, розписує її на якусь із служб, де вона має благополучно пропасти.

Звичайно, хлопчина з Харківщини про таку традицію в роботі поліції не знав. Але адвокату про це було відомо. Спільними зусиллями вони подали скаргу до суду й там її задовольнили, зобов’язавши слідчих зареєструвати злочин. Було це 30 березня поточного року.

За чинним законодавством ухвала суду має виконуватися негайно, а протягом 24 годин про внесення до ЄРДР повідомляється заявнику. Повторюю: це за законом! Однак минула доба, дві, три… Ніхто нічого не повідомляв. І тоді Олег, за порадою адвоката, почав телефонувати до служби 102 та реєструвати звернення про скоєння злочину в районному управлінні поліції. Три звернення в перший день, чотири – в наступний…

Як реакція на це, йому стали телефонувати з районного відділу за місцем мешкання, з патрульно-постової служби, але не з Київського управління! Там, судячи з усього, були або ж дуже зайняті, або просто не переймалися подібними дрібницями. Нарешті, після десятого звернення на третій день, зателефонувала жіночка, представилася Івановою й повідомила, що заяви в них немає, тому, якщо заявник хоче, щоб вони виконали ухвалу суду, має привезти ще одну заяву до поліції…

МАРАЗМ НАДПРИРОДНЬОГО РІВНЯ

Звичайно, що заяви в них уже й не могло бути, бо Лінник відправив її до якогось із підрозділів і там цю заяву давно викинули як непотріб. Але, оскільки заявник зацікавлений в тому, щоб хоча б на шістнадцяту добу доблесні слідчі виконали ухвалу суду, тож приїхав до Харкова та привіз весь пакет документів, включаючи заяву, докази шахрайства… А також ухвалу суду. А чому ні? Її також могли загубити! У людей тут ремонт ведеться. Усе виноситься в двір на будівельне сміття.

Віддав Олег усі ці документи до канцелярії на другому поверсі й поцікавився, чи хоч тепер ухвала суду буде виконана, чи зареєструють справу в Єдиному реєстрі? Там завірили, що все буде зроблено в найкращому вигляді. Уже завтра, згідно з законом, він отримає витяг з ЄРДР від призначеного слідчого в кримінальному провадженні.

Настало завтра і наш герой знову з’явився до поліції. Але тут його чекало розчарування. У канцелярії на шматочку паперу написали номер і сказали підійти з цим до чергового. А черговий подивився в журналі й повідомив, що начальник слідчого відділу Лінник Сергій Олександрович розписав заяву на карний розшук…

– Коли про це почув адвокат, – розповідає Олег, – настала пауза секунд на тридцять. А потім він довго не міг зрозуміти, як слідчий, нехай і керівник, міг проігнорувати рішення суду та відправити його до підрозділу, який не займається реєстрацією злочинів?..

А може це започаткування нової традиції в Київському районі. І засновником її тепер буде Сергій Лінник. А чому ні? Відправляти судові ухвали тим самим шляхом, щоб більше про них ні сном, ні духом! Це ж так зручно!..

А якщо серйозно, то чи може керівник, що продемонстрував надприродній рівень маразму, з точки зору здорового глузду, та злочинні дії – з точки зору чинного законодавства, залишатися керівником, коли всі інші посадовці мислять і діють адекватно?.. Думаю, ні! Єдиним, що може завадити звільнити його в зв’язку з повною невідповідністю, це те, що й інші посадовці готові до подібних дій і схвалюють нововведення Лінника…

Тому звертаюся з розповіддю про цю історію з життя пересічного мешкання Харківщини до начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області, до начальника слідчого управління, до радника міністра МВС. Зверніть нарешті увагу на те, що відбувається в районному управлінні № 1 міста Харків! Розберіться з тими, хто ганьбить усю поліцію України власними неадекватними діями й принижує її суспільний рівень так, що нижче вже нікуди!

Записуйте: Лінник Сергій Олександрович. Розписує ухвали суду на карний розшук і дільничних. Повна службова невідповідність!

Чи ви вважаєте, що так і треба робити?!

(Далі буде)