«Багатоходівочка» Інни Шелест,або Пастка для судді з прокурором

Цілком можливо, що про цю ситуацію колись напишуть у підручниках із судочинства… Провадження, яке розглядалося в Червонозаводському суді Харкова протягом п’яти років, містило багато нюансів. Ми ж розповімо лише про його кульмінацію, апофеоз, коли суддя й прокурор потрапили в пастку, з якої вже не можна було вийти з неушкодженою репутацією.

ПРЕАМБУЛА

Після подій Революції Гідності над суддями цього суду й його керівником нависла загроза ганебного звільнення. У прокуратурі Харківської області було відкрите кримінальне провадження, яке ставило на меті виявити, як так сталося, що Червонозаводський суд не просто виносив нічим необґрунтовані обвинувачення активістам, а робив це в неробочий час, серед глупої ночі.

Злі язики шептали, що це голова суду викликала своїх підлеглих і переконувала, що треба вчиняти саме так, як того вимагає непростий час та неадекватність подій. Звичайно, довіряти таким чуткам не можна, оскільки працівники цього суду цілком заслужено вважалися й продовжують уважатися суддями незалежними та самостійними. Очевидно, що на ці дії їх спонукали громадська позиція та професійний обов’язок і, проснувшись опівночі, вони за власною ініціативою їхали до суду, щоб виносити вироки порушникам правопорядку. Це було в 2014 році…

А в кінці наступного року вже з’явилися результати суддівського свавілля. Обласна прокуратура, яка знаходиться з судом в одному районі міста, не лише відкрила провадження, а й вимушена була активно розслідувати злочин. І, о диво, судді почали давати покази, що не за їхньою власною ініціативою відчинялися двері гостинного суду, щоб вони працювали вночі, як удень…

Але невдовзі виявилося, що не лише судді є залежними від прокуратури, а й прокуратура зацікавлена в послугах суду. У місті неабияк активізувалися активісти, які не давали ні прокурорам, ні поліції, ні суддям виконувати свої функції так, як це робилося завжди та стало доброю традицією. Вимагали, щоб тепер усе було за законом, щоб ні на йоту не відступали від норм і положень. А замовні справи, особливо на тих самих патріотів, які тепер воюють на Донбасі, взагалі розглядати неможливо. Не те, що серед ночі в 2014-му! І якщо декого з них не зачинити до буцегарні, ситуація в місті взагалі може вийти з під контролю!

А при владі в Харкові на той час була чи не найзлочинніша прокуратура імені її керівника Данильченка. І тоді, судячи з усього, на найвищому рівні обласної прокуратури відбулася змова… вибачте – сталася розмова з керівником районного суду. «Є в нас тут деякі провадження, ми їх забезпечимо необхідною документацією, а ви, в суді, зробіть свою справу належним чином!..»

САМА СПРАВА

Справа про побиття прокурора в суді Харкова стала знаковою для прокуратури.

Звичайно ж, прокурор луганський. Відстоював обвинувачення на бійців з добровольчого батальйону. Справу «ліпили» такі самі луганські правоохоронці, що вже служать в лавах ЛНР. Та й «потерпілий» прокурор виявився розмазнею. Заявив поліції під протокол, що жодних ушкоджень у нього немає… Погано, звичайно, але не критично. Хто, як не прокуратура, зможе довести цю справу до логічного завершення. Та й колеги з Луганська просили посприяти. Ми їм, вони нам. Треба ж допомагати один одному!

Так чи приблизно так розмірковував високопоставлений посадовець із прокуратури імені Данильченка. А далі взяв слухавку та зателефонував до Червонозаводської районної прокуратури до заступника прокурора на прізвище Даниляк:

– Чуєш, Льошо, ти поговори там з нашим луганським колегою. І подумай, що можна зробити…

І знову ж, у кращих традиціях правоохоронних органів, два прокурори – харківський і луганський, зустрілися в кабінеті першого в неробочий час, коли Червонозаводська прокуратура була вже зачинена для відвідувачів. І харківський Даниляк мав, що розповісти, а луганському Ковальову було чому повчитися в старшого товариша. Хоча б тому, як слід облаштовувати такі справи…

ДОСУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ

У наступних наших розділах прокурор Даниляк залишається в тіні й керує ситуацією з-за куліс. А на авансцену виходить старший за віком, але молодший за посадою Павло Трифонов. Він керує дівчинкою-слідчою, та так успішно, що та за десять днів готова передати справу до суду. Єдина проблема – потрібна експертиза, а досліджувати нічого. Жодних слідів! Не те що побоїв, навіть подряпинки немає.

І тоді до справи, на правах старшого товариша, долучається хтось із процесуальних керівників: чи то Даниляк, чи Трифонов, що виходить на експертне бюро та просять усього-на-всього – написати висновок про легкі тілесні ушкодження. Звичайно, керівнику експертів ризикувати не хочеться, але й прокуратурі відмовити не можна. Тому вибір випав на хлопчину, що прийшов до бюро після вузу й працював усього три чи чотири місяці. Хлопчина носить гучне прізвище Данильченко, але до обласного прокурора не має жодного стосунку. Йому й сказали: «Сашо, напиши те, що просить прокурор, бо йому такий документ дуже потрібен…» Саша й написав. А що, хіба шкода? Прокуророві ж потрібно!

І ось на цьому папірцеві вибудовується ціле кримінальне провадження про страшний злочин, де порушникові світить до п’яти років ув’язнення. Звичайно, можна було б попросити написати й середньої тяжкості чи навіть тяжкі ушкодження. Але, маючи повну владу над слідством і залізну домовленість із суддею, прокурори були впевнені, що й так осудять та посадять «злочинця»…

Червоною ниткою всієї описаної ситуації проходить тема нескінченності повноважень прокуратури. Прокурори контролювали, щоб поліція відкрила провадження. Прокурори вимагали, щоб слідча розслідувала саме так, а не інакше. Прокурори фальсифікували справу. Прокурори отримали від експертів документ про ушкодження, яких не було. Прокурори представляли обвинувачення в судовому процесі. Прокурори цілком і повністю володіли діями судді, яка лише зображала правосуддя.

МЕТАМОРФОЗИ КЕРІВНИКА ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКОГО СУДУ

Настрій голови суду Інни Шелест змінювався непередбачувано. «Автоматизований» розподіл якимось дивом призначив її особисто розглядати провадження, про яке просили з прокуратури. Тому відчуваючи впевненість, завдяки підтримці прокурорів, суддя вирішила поставити на місце активістів з підтримки сторони обвинувачення. «Кляті нацики внадилися перед кожним засіданням співати гімн. Я кажу, непередбачено, а їм як горохом об стіну!» Що вже не робила Інна Миколаївна! І демонстративно сиділа, коли всі стоячи співали. І вискакувала з зали та поверталася, коли закінчували завивати.

А тут, як грім серед ясного неба, до звільнених уже двох суддів додалася ще одна. А потім ще і ще. Це саме ті, яких вона викликала в 14 році серед ночі розглядати справи та виносити ухвали… Так, може, прокурорські пожартували? Може ніякої домовленості не існує? Цілком можливо, що за цими суддями піду й я без вислуги й пенсії?! А прокурорські – то такі партнери, що коли запахне смаженим, здадуть і оком не кліпнуть!..

І тоді почала суддя підлещуватися до обвинувачення. То розкаже, як їй, бідній тяжко працюється. У суді після звільнень нікому справи розглядати. То покладе руку на серце й говорить: «Ну, я розумію, що справа ніяка. Але ж і ви зрозумійте: єдиний вихід лише через вирок. Іншого немає». А погляд такий чистий, світлий і незаплямований.

Подобалося тепер Інні Миколаївні слухати виконання гімну в залі суду. Вона стояла, а рука вже тягнулася до місця, де серце, однак матеріали провадження не дозволяли здійснити патріотичний жест. А після запитувала, чому ж ви другий куплет не співаєте?.. І деякі недалекоглядні вільні слухачі вже говорили, що суддя – наша, вона ж добра, чесна й справедлива! Та й слухання змінилося. Якщо раніше вона на відріз відмовляла в допиті експерта, тепер легко задовольнила клопотання захисту…

Зараз безіменні «захисники» Інни Шелест у соціальних мережах пишуть, що були раз чи двічі на засіданнях судді й сприйняли її, як справедливого та професійного фахівця, дуже людяну та приємну особу. Шановні, ви не єдині хто так помилявся! Такою самою її протягом майже трьох років сприймав захист. Але на певному етапі в Червоної Шапочки з Червонозаводського суду прорізалися вовчі зуби…

Після звільнення суддів, яке розтягнулося в часі з 2015-го до 2017 року, ажіотаж навколо одіозного суду й такої ж одіозної його голови спав. У Вищій раді правосуддя, на сторінці якої в ФБ писалося, що звільнених суддів на нічні засідання викликало керівництво суду, почали поблажливо ставитися до голови Шелест і очевидно завірили її у власній підтримці. Інна Миколаївна відразу з людяної, доброї та компанійської, знову перетворилася на «суворого стража закону». А коли прокуратура на хвилі загальної заспокоєності виконала обіцянку та закрила кримінальне провадження, з головою суду трапилася ще одна кардинальна метаморфоза!

Але ж клопотання захисту про допит експерта було задоволене до перетворень, що сталися з головою суду. І 5 жовтня 2018 року експерт Саша Данильченко нарешті з’явився до судової зали та був допитаний…

САША ПРОКОЛОВСЯ

Розповідати про ту виставу, що відбулася в залі суду, справа невдячна. Для істинних пошанувачів непередбачуваних сюжетів є відео на каналі «You Tube» з майже повною версією цього екшена –

Саша Данильченко розповів про те, що ушкодження в роті прокурора Ковальова він ніяким чином не зафіксував, а результати експертизи не вписав до робочого журналу. А другу експертизу щодо механізму завдання ушкоджень узагалі проводив за ксерокопією фотознімка, яку йому надіслала слідча та де було зображено, як «потерпілий» показує на асистентці те, яким чином йому завдали удари. І це при тому, що на той час слідство вже мало дві відеофіксації подій цієї пригоди!..

Як не намагалися суддя з прокурором врятувати ситуацію, їм це вдавалося дуже погано. Звичайно, піклувалися вони не про молодого фахівця Сашу, а всіма силами рятували погано зліплену справу. Інна Миколаївна старалася за двох і обидві її іпостасі перекочували від удаваної неупередженості до всебічної підтримки сторони обвинувачення…

ВТРАТА ПИЛЬНОСТІ

Тут слід указати, що цю справу суддя Шелест розглядала дуже повільно. Наступне засідання призначала через два-три місяці після попереднього, часто призначені слухання не відбувалися із-за надмірної занятості судді, тому на рік виходило три-чотири повноцінні засідання.

Таке пояснення необхідне, оскільки після 5 жовтня чергове слухання справи відбулося 26 березня вже наступного 2019 року.

На ньому захист цілком природньо просив визнати експертні висновки, складені фахівцем Данильченком, неналежними та провести повторну експертизу. Тим більше, що на той час уже були відкриті два кримінальні провадження на експерта в звинуваченні його в службовому підробленні та службовій недбалості…

Сказати, що таке клопотання справило враження на суддю та прокурора, це взагалі нічого не сказати! Сторона обвинувачення була так приголомшена, що вже не переймалася допитливими поглядами й не думала, чи побачить хтось, як парочка усамітнилася в кабінеті судді. У Інни Шелест прокурор Трифонов провів не менше 20 хвилин. Можна довго фантазувати, що говорила Інна Павлу та що Павло відповідав Інні. Але, виходячи з того, що було потім, можна припустити, що основоположною стала фраза: «Не переймайся, Інно, прокуратура тебе не кине! Ми й не з таких ситуацій знаходили вихід!..»

СУДДЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ

Наступне засідання стало можливим лише 14 серпня. А ще в травні прокурор Трифонов метнувся до експертного бюро, та привіз такий самий сумнівний папірець, як і висновки експерта.

А тепер розглянемо ситуацію з позицій судочинства. Захист клопоче перед судом, але суд бєзмолствуєт. А прокурор надає якісь письмові пояснення, про які його ніхто не просив і вже тоді, коли всі докази обвинувачення надані суду. Відсутня ланка, де б суд звертався до прокурора. Ну, хіба що у власному кабінеті Шелест прошептала на вухо Трифонову: «Паша, виручай!..» Але це не процесуальна дія, а скоріше інтимне прохання й до справи воно немає ніякого відношення!

І тоді прокурор Трифонов за власної ініціативи написав до експертного бюро листа та попросив керівника закладу відповісти на клопотання захисту, що було адресоване, не до бюро й не до прокурора, а саме до суду! Ось така вийшла неправова колізія!

Текст відповіді полягав у тому, що виявляється експерт Данильченко не встановлював наявність чи відсутність тілесних ушкоджень, а лише визначав ступінь тяжкості. Ушкодження, яких ніхто не бачив і ніяк не зафіксував, сприймалися як однозначно доведений факт! І взагалі, вказувала керівник експертів, висновок не є обов’язковим документом і не має наперед встановленої доказової сили. Усе вирішує суд! Тому, судячи з усього, проведення експертизи абсолютно не потрібно було фіксувати в робочому журналі.

Але ж повторна експертиза є цілком законною процедурою, вона прописана й схвалена законодавчими актами. А якщо повторну експертизу провести неможливо, якщо експерт не попіклувався про подальшу долю власного дослідження? Цілком закономірно, що така експертиза не може вважатися належною!

Та визнати це, означало б повний крах для прокурорського саморобки у вигляді провадження та домовленостей судді щодо власної кримінальної справи. На це Інна Миколаївна піти не могла! Ухвалу вона складала півтори години. А сенс її зводився до того, що суд цілком задовольняють нічим не підтверджені папірці Саші Данильченка. Тому в клопотанні захисту про призначення повторної експертизи вона відмовляє!..

Пастка закрилася!

Усі присутні побачили істинне обличчя «незалежної» та «неупередженої» судді Шелест, яка остаточно перейшла на бік обвинувачення. Ілюзії щодо справедливого судочинства розтанули. Судді було вперше оголошено відвід…

Можливо про це колись напишуть у підручниках із судочинства…

Але вже зараз існують усі підстави пред’явити цій слузі Феміди цілком обґрунтоване обвинувачення та нарешті позбавити Червонозаводський суд не лише судді, що систематично порушує присягу, а й голови суду, яка примушує порушувати присягу своїх підлеглих.

Судочинство України, що десятиліттями чекає на реформу, від таких оздоровчих дій однозначно б виграло!..

ЕПІЛОГ

Описана тут ситуація мала б значно більший вплив на споживача інформації, якби була екранізована. А оскільки майже всі засідання зафіксовані на відео, то зробити це не так проблематично. Але при цьому хотілося б розширити сферу журналістського розслідування, поглибити доказову базу.

То ж із цією метою звертаємося до звільнених суддів Червонозаводського суду Дениса Чудовського, Олени Васильєвої, Ірини Прошуті, Марини Міндарьової, Світлани Олізаренко. У майбутньому екранному творі ми готові надати вам слово, щоб усім глядачам стало відомо, хто ж вас так підставив і хто був істинним винуватцем ситуації, за яку ви понесли надмірне покарання?

Запрошуємо до розмови засуджених активістів і їхніх адвокатів, усіх тих, хто вільно чи невільно став свідком нічних засідань у Червонозаводському суді м. Харків.

Звертатися до прокурорів-фальсифікаторів Даниляка й Трифонова, чи, тим більше, до судді Шелест і закликати прийти з покаянними зізнаннями, ми не будемо. Однак готові надати мікрофон тим слідчим із ДБР, процесуальним керівникам з прокуратури, які нарешті мають знайти ознаки злочинів у діях фальсифікаторів і представників правосуддя, котрі керуються не законом, а чимось зовсім іншим!

Чекаємо на відповідь! Готуємо зйомку! Приєднуйтеся!..