Як прокуратура «карає» фальсифікаторів, або Повернення в часи мракобісся

У березні 2016 року з’явилася так звана «справа про прокурора». За легендою у харківському суді активістом було звіряче побито луганського прокурора Ковальова, який звинувачував бійців добровольчого батальйону «Айдар» у свавіллях проти місцевого населення Донбасу.

Звичайно, що ніякого побиття не було. Не було жодних доказів. Але виявилося, що для прокуратури немає нічого неможливого! Два прокурори з місцевої прокуратури № 5 Олексій Даниляк і Павло Трифонов у рекордно короткі терміни створили диво у вигляді кримінального провадження та передали його до суду.

А ось у суді стало зрозумілим, що висновок експерта написаний на прохання цих самих прокурорів, що ніяких експертиз не проводилося й жодних записів у робочому журналі немає. За таку злочинну діяльність ще в грудні 2018 року було відкрите кримінальне провадження на експерта Олександра Данильченка, але за два з половиною роки жодних слідчих дій, за процесуального керівництва прокуратури, так і не було проведено.

П’ять років судового розслідування також не пройшли безслідно. Тут стало очевидним, що суддя в цій справі й голова Червонозаводського суду за сумісництвом Інна Шелест знаходилася в змові з прокурорами Даниляком і Трифоновим. Завдяки таким злочинним домовленостям справа з невідомої причини розглядалася саме в цьому суді, а суддя ніяк не реагувала на докази відвертої фальсифікації.

Відведення судді Шелест від цієї справи надала нового розвитку виявленню змови та фальсифікацій! Проти неї було відкрито три (!) кримінальні провадження, зокрема за створення в межах підпорядкованого їй суду організованого злочинного угрупування. При цьому це угрупування діяло 2014 року, коли вночі виносило ухвали активістам Євромайдану. Угрупування з суддів Червонозаводського суду активно продовжує діяти зараз.

Воно чинить шалений спротив дистанційному провадженню, яке стало необхідним під час епідемії. Червонозаводський суд чи не єдиний в Україні, що категорично відмовляється від розгляду справ у режимі відеоконференції, оскільки вбачає в такій формі реальну загрозу для власної корупційної діяльності. Дистанційно занести хабаря тій чи іншій судді практично неможливо. А для чого тоді суд?! Тому ні й ще раз ні дистанційному судочинству!!!

Також злочинне угрупування Червонозаводського суду, очолюване Інною Шелест, запровадило негласну боротьбу з такою нормою КПК, як відвід суддів. Тут ні за яких умов одна суддя не мала права ухвалити відвід своєї колеги. Відвід самої судді Шелест став єдиним за останні роки ухваленим відводом, для якого знадобилося понад 20 місяців (!) і сім (!) заявлених відводів.

Думаєте, після цих проваджень суддя Шелест почуває себе гірше. Нічого подібного! ДБР, при процесуальному керівництві прокуратури, абсолютно бездіє, щоб не порушувати комфорт одіозної судді – судді Майдану, судді-змовниці, судді-корупціонерки!..

Зараз я не написав нічого нового. Ця справа добре відома не лише в Харкові, а й у всій Україні. Звичайно дивним є те, що після п’яти років вона так само розглядається в суді. У тому самому Червонозаводському суді, яким керує Інна Шелест і в якому діє організоване злочинне угрупування. Але то таке…

А тепер про те, що сталося з прокурорами-фальсифікаторами Олексієм Даниляком і Павлом Трифоновим. Як вони були покарані за свою злочинну діяльність. Але спочатку про всю українську прокуратуру в цілому.

Після приходу до Генеральної прокуратури Руслана Рябошапки повіяло вітрами змін. Слід згадати цитату, що належить колишньому генеральному прокурору: «28 років українська прокуратура була інструментом тиску та політичних репресій. 28 років ця інституція не мала жодної довіри в людей. 28 років прокуратура була джерелом власного збагачення для обраних. Як результат – олігархи в прокурорських погонах… Ніколи раніше за 28 років прокуратура не зазнавала такого масового очищення та оновлення…»

 І дійсно, звільнення обласних прокурорів в той час вселяло сподівання на краще. Серед викинутих від годівниці виявився прокурор Харківської області Юрій Данильченко – легендарний «Броніславович», що прославився чи не найбільшим свавіллям у цьому органі за часи незалежності України. Із Олександром Фільчаковим, який прийшов на його місце, пов’язувалися надії, що часи мракобісся броніславовичів назавжди минули й тепер прокуратура буде повертатися обличчям до народу та нарешті припинить ігнорувати закон і законність.

На жаль, не сталося… Фальсифікатор справи про луганського прокурора Олексій Даниляк злет до вищих посад почав раніше. Спочатку з заступника місцевої (можна навіть сказати – містечкової) харківської прокуратури він скакнув до заступника прокурора Запорізької, а згодом Херсонської області.

А ось його подільник Павло Трифонов ще до недавнього часу продовжував сидіти в тій самій місцевій прокуратурі та представляти в суді недолуго сфальсифіковану справу про луганського прокурора.

Навесні цього року Харківська обласна прокуратура була кілька разів проінформована про злочинну діяльність цієї особи. Були навіть наведені факти фальсифікації. Для цього слід було всього лише порівняти кримінальне провадження в ЄРДР з витягами з цього провадження, наданими до суду. І все! Злочин Даниляка й Трифонова був би остаточно доведеним і беззаперечним! Але ні…

У відповідь на повідомлення заявник отримав дві відписки заступника прокурора області Володимира Лимаря та першої особи Олександра Фільчакова. Насправді це один і той самий текст, тому немає необхідності розподіляти його на особистості. Усі три відповіді –  це відписка Харківської обласної прокуратури.

Найцікавіше, що злочинні дії прокурора Трифонова з фальсифікації кримінального провадження там чомусь називаються «дисциплінарним проступком» і радять подати «дисциплінарну скаргу»! А підстав навіть для службового розслідування не встановлено! Нікому в обласній прокуратурі порівняти провадження в базі ЄРДР з виписками!!! Про реєстрацію злочину прокурора Трифонова не може бути й мови, бо недостатньо відомостей! Так уважають Лимар і Фільчаков! Замовне кримінальне провадження часів Броніславовича цілком схвалене сьогоднішнім керівництвом прокуратури й вказані особи готові покривати той фальсифікат, що був створений у часи мракобісся. А отже нести відповідальність за свого попередника та тодішню діяльність прокуратури…

Але й це не головне, тому що є найсвіжіше! Трифонов Павло Вікторович колишній прокурор Харківської місцевої прокуратури № 5 отримав підвищення! Тепер він працює в тій самій Харківській обласній прокуратурі, яка вперто відмовлялася звертати увагу на відверті злочини цієї особи. Працює, як свідчить його власна декларація від 25 червня 2021 р., заступником начальника відділу.

Ну що ж, заслужив! Не даремно фальсифікував справи та ігнорував законодавство!

Броніславович аплодує!

А прокуратура знову скочується в темряву мракобісся, оскільки не лише покриває злочини власних співробітників, а й підвищує їх на посадах!

Ось так Трифонов Павло Вікторович, що називається, підставив Фільчакова Олександра Васильовича, продемонструвавши на прикладі власної кар’єри, що в Харківській обласній прокуратурі головне – дух Броніславовича, а ніяк не закон і законність.

На жаль…

Дійсно, дуже шкода, що це все не вигадка хворої фантазії, а реальність, у якій нам доводиться жити…