Я вам что, ро-о-о-бот? В понедельник с утра..!? Ждите…

Автор: Аверіна Ніна, Бородіна Ірина
Дзержинський суд має заплутані коридори...

Дзержинський суд має заплутані коридори…

2 травня 2016 р. об 11:20 на 8-му кілометрі дороги близько с. Приколотного трапилося відносно невелике ДТП. Ніхто з людей не постраждав.

Автомобіль «тойота» їхав з дозволеною швидкістю в напрямку Старого Салтова та здійснив об’їзд автомобіля «жигулі», який рухався в тому ж напрямку. Коли авто майже порівнялися, водій «жигулів» зробив різкий маневр ліворуч, об’їжджаючи вибоїну на дорозі, — і транспортні засоби зіткнулися.

Все було зафіксовано на відеорегістраторі. Викликаний наряд поліції зафіксував подію та схему ДТП. Але…

Не дивлячись на те, що обидва авто застраховані, найзвичайніша справа — отримати компенсацію витрат на ремонт постраждалої автівки (а для чого ж іще існує обов’язкове страхування цивільної відповідальності?) — виявилося неможливим. Довелося звертатися до суду. Позивач наполягав на компенсації матеріального збитку в розмірі 22 тис. грн., згідно з «дефектовкою» офіційного дилера.

Суддя Вовчанського райсуда С.В.Ворона дуже уважно вислухав одну зі сторін, проігнорував протокол з місця ДТП, не звернув уваги на запис з відеорегістратора, збрехав, що позивач був повідомлений згідно законодавства України, та прийняв геніальне рішення: водій «жигулів» ДТП не здійснював. Тобто власник «тойоти» зі своїми доказами, протоколом та витратами може іти лісом.

В апеляційному суді суддя Я.В. Чопенко дуже здивувався рішенню колеги з Вовчанська, та прийняв ухвалу про повторний розгляд справи.

Справа потрапила до Дзержинського райсуду м. Харкова, до судді К.В.Аркатової.

А у Дзержинському суді, як виявилося, є деякі особливості роботи. На інформаційному стенді, де за законом мають бути зазначені всі основні дані про призначені судові засідання, бракує… місця їх проведення — і люди бігають заплутаними вузенькими коридорчиками, шукаючи когось, хто може підказати, в якім залі відбудеться розгляд їхньої справи. Заглядають в усі кімнати, куди можна, звертаються до працівників суду, тероризують запитаннями канцелярію, отримують трохи роздратоване, але ще ввічливе «ну ми ж цього не знаємо!» та дороговказ до кабінету судді, розшукують ті кабінети… І з’ясовують, що їх там, м’яко кажучи… ну зовсім не чекали!

А де проводиться засідання?

Отже справа з ДТП…

Судове засідання було призначене 6 березня 2017 року на 10:00. Позивач, та відповідач прибули вчасно, але інформації про місце та час судового засідання не було на інформаційному стенді. Поплутавши будинком суду, побігавши коридорчиками, та десь за 5 хвилин до початку назначеного судового засідання таки відшукавши кабінет судді Аркатової К.В., побачили об’яву «Нарадча кімната. Не стукати!». Ще хвилина-друга на розгубленість та вагання. Але що ж робити? — довелося таки стукати в ті двері.

Там знайшлася така собі паняночка (секретар? помічник судді? — ніякого бейджика, як належно, вона не мала), яка виконувати обов’язки з підготовки засідання та спілкуватися зі сторонами у справі явно вважає негідним своєї поважної посади. На схвильоване запитання про місце судового засідання, що мало б розпочатися за кілька хвилин, та інформацію на стенді ми отримали зверхній обурений погляд та «доброзичливу» відповідь: «Я вам что, ро-о-о-бот? В понедельник с утра..!? Ждите.»

Як з’ясувалося потім, пані, що по понеділках не вважає за потрібне здавати судові таємниці сторонам справи, це секретар судді Аркатової К.В. А.О.Подосокорська. З її поведінки та способу спілкування склалося враження, що це молоде створіння теж мріє в майбутньому стати суддею та заздалегідь вчиться «рівновіддаленому» ставленню до співгромадян-плебеїв.

Далі буде… Якщо зала таки-знайдеться…

comments powered by HyperComments