Прокурор проти бойового командира, або Зрада зрадная
Пам’ятаєте поділ на оптимістів і песимістів за допомогою склянки з водою? Завдяки цьому тесту перед кожним учасником постає дилема: визнати, що склянка наполовину повна чи наполовину порожня. Проєктуючи цю проблему на реалії сьогоднішнього часу, активних громадян суспільства також можна поділити на дві категорії. Перша – це ті, хто в усіх проявах, пов’язаних з обороною країни, бачить лише добре, що Збройні сили перемагають, а військове командування найдосвідченіше у світі. Другі в усьому бачать те, що дотепні журналісти назвали влучним виразом «зрада зрадная».
Ось саме про зраду, зраду в ЗСУ, хочеться зараз поговорити. Серед військових уже два з половиною роки ходить чи то напівправда, чи напівлегенда про те, як Залужний на початку повномасштабного вторгнення зібрав у якомусь бункері високопоставлених генералів і полковників. Тринадцять із них відразу були арештовані, бо готувалися здати ворогові все, що їм підпорядковувалося. Іншим головнокомандувач пояснив: так буде з кожним, хто на певному етапі забуде про присягу на вірність Батьківщині…
Ця напівправда чи наполовину притча доводить лише те, що зрадників в українському війську на керівних посадах було достатньо багато й у 2014 році, й у 2022-му. Сподіватися, що зараз їх зовсім не залишилося – треба бути або дуже великим оптимістом, або просто дурнем та ідіотом…
На минулому тижні побратими запросили мене на судове засідання, щоб підтримати бойового командира на псевдо «Туман», якого, на їх думку, судять за абсолютно надуманим і сфальсифікованим обвинуваченням. До цього про командира, котрого звуть Андрій Малахов, мені було мало що відомо… А ось тепер можу вже сам розповідати більшу частину його військової біографії!
Андрій на фронті з 2014 року. Із початком повномасштабної війни сформував батальйон «Дике поле», з яким боронив Київщину, Херсонщину, під час контрнаступу звільняв Харківщину. Потім була Луганщина з Серебрянським лісництвом і Донеччина з особливо гарячими точками. Отримав кілька поранень, низку захворювань і групу інвалідності, багато державних нагород, двічі представлявся до звання Героя України самим Залужним, але з якихось невідомих причин подання так і не було схвалене. Саме на Харківщині, яку два роки тому звільняв Туман зі своїм батальйоном, у Чугуївському районному суді його тепер судять і обвинувачують у несанкціонованому поширенні інформації за статтею 114-2 Кримінального кодексу України…
Майор ЗСУ Малахов приїздить у супроводі побратимів. Тепер він командир військової частини, оскільки батальйон «Дике поле» давно розформований. Бійці розповідають, що воюють десь на Донеччині й за останній місяць знищили три батальйони «орків із-за поребрика». Однак ворог наступає великими силами, двадцять діб поспіль атакує вдень і вночі. І все ж вони мають відлучатися, тому що є судова справа та виклик до суду.
Приїздить до Чугуєва й обвинувач – співробітник спеціалізованої військової прокуратури Олександр Зубко. Не виглядає втомленим, навпаки – свіжий і повен сил. Ще й підкріплення з собою взяв у вигляді жіночки-співробітниці з прокуратури. Бійці біля суду стверджують, що хоча він і служить у прокуратурі військової сфери, проте жодного разу не був на фронті, «воює в тилу – переважно на звільнених хлопцями територіях».
Перше, що робить прокурор, заявляє клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобове тримання під вартою. На користь своєї заяви вказує: Малахов проявляє «цілеспрямовану антисоціальну суспільно небезпечну поведінку, що призводить до можливості зловживання своїми процесуальними правами» й «може переховуватися від невідворотного покарання та виїхати на тимчасово окуповану територію»! Уявіть собі, командир, підрозділ якого лише за останній місяць знищив біля тисячі покидьків, буде переховуватись від українського правосуддя на окупованій території!!! Без коментарів!..
Досвідчені захисники тут же ставлять під сумнів професіоналізм прокурора та знання ним Кримінально-процесуального кодексу. Виявляється, що обвинувач переплутав обрання запобіжного заходу з його зміною. Але присоромлений Зубко стоїть на своєму й доводить, що йому незручно керувати слідчим процесом, коли обвинувачений знаходиться на фронті, а не у в’язниці.
Логіка і здоровий глузд відмовляються розуміти, що керує цією особою й як він хоча б собі пояснює власні дії? Тому, окрім коментаря генерала Сергія Кривоноса, зробленого в етері програми «News Room» ще в січні-місяці, іншого пояснення знайти неможливо:
– Проти легендарного комбата Тумана зліпили кримінальну справу… Окремо зауважу для військовиків: є справа Червінського і тепер справа Малахова. За цими прецедентами «зелена» охранка Олега Татарова може посадити будь-кого. Виклав ролик у соцмережу – і ти сука, шпигун, бо Банкова так вирішила. Будь-якого командира можна посадити у справі Червінського, й будь-якого військового блогера – у справі Малахова…
І тут приходить страшна від безвихіддя думка: «Невже ж і там, в Офісі Президента також зрада зрадная?! Невже Зубко – лише сліпа й глуха зброя того, хто на власний розсуд керує діями окремо взятого прокурора?! І це в той час, коли ворог просувається все ближче й ближче?!»
Кримінальне провадження створене за подією, що начебто відбулася ще 9 серпня 2023 року. І судять Малахова не одного, а разом із журналістом Андрієм Карповичем. А це означає, що він не один брав участь у злочині, а «за попередньою змовою групи осіб». Тобто вступає в силу частина третя вказаної статті, що «караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років».
– У цьому провадженні, – говорить захисниця Наталія Василенко, – немає ні складу, ні місця злочину. Враховуючи власний багаторічний досвід, знайомство з обвинувальним актом і тим, як проходило досудове розслідування, маю всі підстави вважати, що справа сфабрикована з початку й до кінця…
Тут читач має зацікавитися, а в чому ж полягало кримінальне порушення чинного законодавства військовим і журналістом? Мене також мучило це питання під час всього судового засідання. Розгляд справи суддею Зіновієм Гуменним давав лише якісь уривчасті свідчення того, що відбулося та на чому будується обвинувачення.
В обвинуваченні вказано, що з 9 до 13 серпня минулого року Малахов збирав інформацію про спецоперацію ГУР під назвою «Синиця». А Карпович поширив її на власному каналі в мережі YouTube. Саме це й спричинило тяжкі наслідки…
Тому, забігаючи наперед, скажу, що після засідання довелося звертатися за поясненнями до самого Тумана, а також іншого обвинуваченого – журналіста Андрія Карповича.
– Свідки, яких я ніколи в житті не бачив, – розповів Карпович, – ініціювали в мене обшук за начебто підозрою в торгівлі зброєю. А все, що їм було потрібно, вилучити мій телефон. Там слідчі знайшли контакт Малахова. Так, ми спілкувалися з ним, але ні я йому, ні він мені ніякої інформації не надсилали. А коли я познайомився з матеріалами справи, виявилося, що й потерпілих ніяких немає. Тому все, що стосується цього кримінального провадження, є нічим іншим, як хворою фантазією задля особистої помсти…
– Зубко не є самостійною одиницею, – стверджує Андрій Малахов. – Він відробляє отриманого хабаря від «російської консерви» Олега Умінського, колишнього командира 1-ї окремої бригади спеціального призначення, на якого відкрито більше десятка кримінальних справ НАБУ, ДБР, СБУ, поліцією. Умінський скінчив військовий виш у Москві й давав присягу на вірність федерації… А судять мене за якийсь скріншот іншого скріншоту, який я начебто комусь пересилав. Звичайно, що справа з початку й до кінця надумана й висмоктана з пальця. Але, завдяки цьому, ми маємо можливість бачити, як ворожі спецслужби, що проникли в усі вертикалі влади в Україні, намагаються знищувати боєздатні підрозділи шляхом усунення їхніх командирів…
До цього судового засідання, де Андрій Малахов сидить поруч із захисниками, обвинуваченому доводилося кілька разів побувати й у клітці. У січні поточного року Київський районний суд у Харкові обрав йому захід тримання під вартою, а в березні – продовжив ще на два місяці. За цей час перебування у в’язниці Андрій переніс інфаркт головного мозку та не отримував належного медичного обслуговування. Лише волонтери передавали йому за грати необхідні ліки. А коли запобіжний захід відмінили, знову поїхав на Донбас, до своїх побратимів, де точилися запеклі бої…
Але повернемося до Чугуївського міського суду. Суддя Гуменний розглядає дві заяви: сторони захисту – про відвід прокурора та клопотання обвинувачення – про запобіжний захід. Виносить ухвалу – відмовити на обидві заяви. Після чого військові разом з обвинуваченим Туманом їдуть на передову, щоб і далі відбивати атаки ворога, а прокурор Зубко з помічницею – до благополучного міста в центрі країни, думати, як запроторити бойового командира за грати…
Ось тут і приходить вона – хвиля сумніву, що накриває з голови до ніг, про «зраду зрадную». А ти стоїш і думаєш, ким є насправді та чи інша людина – оптимістом, песимістом чи просто витратним матеріалом у сучасній системі судочинства, яка може кинути бійця до в’язниці й заборонити йому захищати Батьківщину?.. І якщо так можна вчиняти із заслуженим бойовим командиром Андрієм Малаховим, то що говорити про простого бійця з лінії фронту, який прямо зараз не дає ворогу прийти у відносно мирні міста на території України?!
