ОДА ПОЛІЦЕЙСЬКІЙ РЕФОРМІ (на прикладі одного відділу, що став управлінням)
І
У черговий раз відвідавши Київський райвідділ… Ой, вибачте! Харківське районне управління № 1 (Київське). Ось яка у нас реформа поліції!!!
Так от, відвідавши це управління, в якому тепер чомусь гірше, ніж було у відділі, я подумав, чи може наша поліція (не важливо – до реформи чи після неї) працювати так, щоб не порушувати законодавство? І зрозумів, що – ні, наша поліція так працювати не може. І не тому, що не те намагаються реформувати. Проблема в іншому.
Скажімо, в чоловіка з дитинства закладені садистські комплекси, йому подобається бити, знущатися, принижувати інших людей. Коли він буде задовольняти свої злочинні потреби в повсякденному житті, то цілком може бути покараним і опинитися там, де й мають знаходитися злочинці. А коли такий чоловік іде працювати в поліцію, там він може все це робити абсолютно безкарно.
Чи, приміром, хворіє людина на клептоманію, ніяк не може не красти. І знову ж – місце їй у поліції! Там можна не лише красти, а й безпідставно звинувачувати заради отримання викупу й нічого їй за це не буде! У кращому випадку. У гіршому – відмажуть колеги, які підтвердять, що побитий і обкрадений громадянин винен сам! А співробітник діяв згідно до інструкцій і функцій, на нього покладених. А ще громадянин чинив злісну непокору працівнику поліції, коли той його грабував, бив і принижував. І як його після такого правоохоронцеві можна було не бити, не грабувати й не принижувати?! Так що все згідно з чинним законодавством!..
І таких людей, на мою думку, в поліції безліч. Це ті, що вибирали собі професію головним чином для того, щоб можна було безкарно порушувати закони. Вони йшли туди тільки для цього! А тепер від них вимагають усього цього не робити! А в чому ж тоді сенс професії? У чому сенс роботи в поліції? Кому потрібні всі ці реформи? Я впевнений, що нікому! У поліції – нікому!
Це все, що слід знати, коли ви задаєтеся питанням, чому ж реформи, якщо вони й були, не дають не те що відчутних, а жодних результатів?!
ІІ
А тепер повернемося до Київського, що в місті Харків, ні, не управління, а ще районного відділу. Не так давно працював там керівник слідства на прізвище Ништик. Уславився він тим, що дуже фахово боровся з чинним законодавством, а найбільше зі статтею 214 Кримінально-процесуального кодексу.
Ця стаття зобов’язує слідчого чи прокурора вносити повідомлення про злочин до ЄРДР і розпочинати розслідування, в процесі якого, на основі певних доказів чи їхньої відсутності, встановити, дійсно був злочин чи ні. І якщо ні, то таке провадження закривається з відповідною постановою в єдиному реєстрі. Так має бути за законом. Але ж Ништик до поліції йшов із іншою метою… Тому начальник слідства, що називається, на око визначав, у якій заяві є склад злочину, а де його немає. І кому там потрібні ті докази та підстави?!
![](http://akrsud.kharkiv.ua/wp-content/uploads/2021/02/01-5-682x1024.jpg)
Коли ж Ништик вирішував, що в повідомленні сумнівні дані про злочин, він розписував його на дільничних. Після цього знайти заявнику власну заяву було вже неможливо – вона губилася в паперах дільничних інспекторів і ніхто, ніколи й нічого не повідомляв заявникам про долі їхніх повідомлень.
Це була реформа поліції від Ништика, а саме майстер-клас, як потрібно успішно боротися зі ст. 214 КПК.
ІІІ
25 січня я подав заяву про скоєння злочину… навіть і не знаю, чи то ще до Київського районного відділу, чи все до управління? Але подав до канцелярії, де належно її зареєстрували… І став чекати…
А за статтею 214-ю слідчий не лише має внести дані та відкрити провадження за 24 години. Протягом наступної після цього доби він ще й має повідомити заявника, що його заява внесена, номер провадження такий-то, а розслідує його такий-то слідчий.
Але минув день, минув другий. І на одинадцяту добу я сам завітав до Харківського районного управління № 1. Прийшов до тієї самої канцелярії і отримав відповідь, що новий керівник слідства Сергій Лінник мою заяву розписав… на дільничного!
У черговій частині мені назвали прізвище дільничного й запевнили, що протягом 11 діб він активно й наполегливо розслідує це повідомлення. Але ж в ст. 214 нічого не говориться про дільничного, там є лише слідчий і прокурор. Отже, новий керівник Лінник, йдучи кривим шляхом попередника Ништика, порушив норму закону?
– Нічого подібного, – говорить черговий. – Так і має бути!
І починає розповідати, як він розуміє, що необхідно робити поліцейському в таких випадках.
– Але я посилаюся на статтю 214-у, а на що посилаєтеся ви? – ставлю провокаційне запитання.
– На закон про поліцію, – чітко рапортує черговий.
Хочу дізнатися, на яку саме статтю чи пункт, але розумію, що в чергового пізнання про цей закон такі самі, як і про КПК, ККУ та інші кодекси законів, включаючи Конституцію України.
Тут ще потрібно зробити відступ і зазначити, що для працівників поліції не знати законодавство (від слова «взагалі») так само притаманно, як і задовольняти свої протизаконні бажання. Тому в мене з’явилася така думка: а може поліцейські так часто порушують законодавство, що просто не знають його? Але ж вони вивчили і часто повторяють фразу: «Незнанія закона нє асвабаждаєт ат атветственності!» Чи може їм просто невідомо, що ця фраза означає?..
IV
Розуміючи, що маю справу з відвертим і зухвалим порушенням закону з боку поліцейського чиновника, запитую в чергового, а чи можна якимось чином повідомити керівника слідства, що він є правопорушником? Чи можна повідомити про це керівника відділу… пробачте, управління?
– Ні, – відповідає черговий. – У нас немає особистого прийому в зв’язку з карантином.
Але ж особистий прийом – далеко не єдина форма донесення інформації до керівників щодо порушень чи відвертих злочинів, скоєних його підлеглими. Але чиновники від поліції вирішили просто відсторонитись від виконання власних обов’язків і вже майже рік (!) посилаються на карантин і відсутність особистих прийомів громадян.
– Чи можете ви, – запитую в чергового, – доповісти керівнику про це порушення?
– Ні, – відповідає, – в нього зараз нарада…
V
У фойє районного управління є майже вся інформація щодо посадовців різного рівня – загальноукраїнського, обласного. А ось керівництво районним управлінням представлено недостатньо. Замість перших трьох осіб – порожні рамки. Розумію, що фото не встигли зробити! До літа, сподіваюся, з’являться, якщо цих не змінять на більш достойних. А скільки часу потрібно, щоб роздрукувати на клаптику паперу прізвище й посаду? Це ще раз доводить, що керівництво поліції дійсно відсторонились від виконання покладених на них функцій.
![](http://akrsud.kharkiv.ua/wp-content/uploads/2021/02/02-2-682x1024.jpg)
Телефоную на «гарячу» лінію МВС, повідомляю на 102 про скоєння правопорушення начальником слідства, намагаюся викликати наряд, щоб зареєстрували службовий злочин. Телефон прокуратури, написаний у фойє не відповідає дійсності. Знаходжу належний номер і повідомляю туди. Навколо маса працівників поліції, та всім їм наплювати на те, що вони тут ходять, пишуть якісь звіти, отримують зарплати, але є абсолютно непотрібними ні громадянам, ні державі. Вони потрібні лише самим собі, щоб ходити тепер уже в управлінні, писати звіти та отримувати зарплати… Жах!
![](http://akrsud.kharkiv.ua/wp-content/uploads/2021/02/03-2-682x1024.jpg)
P. S. У цей же день знайшов дільничного. Виявилося, що в нього немає моєї заяви. І не було! Говорить, десь її бачив, але, очевидно, розподілили іншому дільничному. Якому – невідомо!..
![](http://akrsud.kharkiv.ua/wp-content/uploads/2021/02/04-2-1024x682.jpg)
Слава реформованій поліції України!!! (Без цього в оді не можна!..)