Заборона московського патріархату – не на часі, або Відповідь народним депутатам

Сьогодні до Опішні на Полтавщині привезли частку мощей святителя Миколая Чудотворця. Така непересічна для українського селища подія відбувалася в Свято-Михайлівському храмі ПЦУ.

Окрім святої літургії тут причащали, святили воду, прикладалися до мощей. А ще поминали загиблих українських бійців, убитих цивільних у Бучі та Ірпені, Маріуполі та Ізюмі, Охтирці та Харкові. Людей було небагато, але всі парафіяни – добрі, ввічливі, чемні…

І під час усього цього дійства трапилося мені одкровення. Виявляється, що за роки Незалежності України утискали не лише носіїв «рускага язика», а й адептів «масковскай рєлігіі». І це не жарти, оскільки український храм в українському селищі Опішня являє собою вагончик, на якому закріпили баню з хрестом.

Натомість храм московського патріархату в самому центрі українського селища Опішня виглядає набагато презентабельнішим… Сюди не привозять мощі святих, тут не поминають загиблих воїнів і вбитих російською агресією цивільних. Це така собі канонічна церква, святість якої навіть не потребує доведення… А не так давно в подібних філіалах розповідали про братовбивчу громадянську війну, благословляли путіних і гундяєвих, а то й переховували терористів із-за «парєбріка».

Тому московська церква – це духовний осередок ворожої держави, який вливає в голови українців російську облуду, одурманює розум чужою пропагандою. Під час війни причетність таких «храмів» до військової агресії стала, як ніколи, очевидною.

Ситуація, що виникла, вимагає негайного втручання влади, щоб як найшвидше припинити ворожу діяльність у справі одурманювання українських громадян. Але влада в особі Верховної Ради самовідсторонилась від вирішення нагальних державних проблем.

Тому найбільш свідомі священики самі переходять під юрисдикцію української церкви. Найовсіченіші громади виганяють московських попів із власних парафій. Є навіть приклади заборони діяльності ворожого патріархату в окремих населених пунктах. У Конотопі та Броварах.

А в Опішні й Полтаві, Охтирці й Харкові так нічого й не змінилося. І змінити ситуацію на краще здатен лише закон, який раз і назавжди поставить крапку для ворожої діяльності московської церкви, якої в Україні більше не повинно бути!

Від слова – взагалі!..