Як Льоша Даниляк у Харкові справу фальсифікував

Чергова наша розповідь безпосередньо пов’язана з серією публікацій під загальною назвою «Свавілля та беззаконня Червонозаводського суду». Але за хронологією вона стоїть перед ними. Ця розповідь про те, як злочинцями-прокурорами Даниляком і Трифоновим готувалися матеріали провадження, які потім останній приніс до суду своїй подільниці Інні Шелест.

Все, що ми розповімо та підтвердимо документально, мало б ефект вибухівки, котра розірвалася на весь Харків, чи, навіть, на всю Україну… Мало б, якби ми з вами жили в правовій державі, в якій би діяло верховенство права. На жаль, в Червонозаводському суді й такій самій червонозаводській прокуратурі, де продовжують працювати гірші екземпляри епохи Броніславовича, поняття не мають, що таке закон!

Але, в будь-якому випадку, про це слід говорити! Щоб усі мали можливість переконатися, що маємо ми абсолютно негідні демократичного суспільства – суди, поліцію та прокуратуру. Ті, хто повинен боротися зі злочинністю, захищати та оберігати громадян, самі є найбільшими злочинцями, яких фінансує український народ лише для того, щоб вони й далі продовжували здійснювати злочини.

Сьогодні Олексій Даниляк працює на посаді заступника прокурора Херсонської області. Можливо тепер він фальсифікує справи в Херсоні. А може навпаки – працює чесно? Нехай про це скажуть мешканці Херсонщини. Але п’ять років тому, в Харкові на значно скромнішій посаді він робив це залюбки.

Зупинимося тут лише на одному провадженні з фейковим побиттям луганського прокурора. Вірніше так: фейкове побиття, яке Даниляк перетворив у цілком реальний кримінальний злочин. Але навіть не це є важливим! Головне, як створювалися матеріали провадження та як вони вже п’ять років живуть власним життям.

Так, вони продовжують жити, хоча давно немає Броніславовича, далеко від Харкова Льоша Даниляк, але його недолуга поробка, вказує шлях до дій голові Червонозаводського суду Інні Шелест. Їй розглядати фальсифіковані матеріали подобається значно більше, ніж установлювати істину. Як сказав би філософ, для судді Шелест антиномію «закон – беззаконня» давно змінила інша антиномічна пара «прокуратура – простий громадянин», де перевага надається очевидно не останньому…

Так що ж таке цікаве й незабутнє створив колишній Даниляк у Харкові? – запитаєте ви. – Замовну й цинічну фальсифікацію, про яку мало б дізнатися сьогоднішнє керівництво Льоші там, у Херсоні. А краще, щоб на це відреагувало ще й керівництво генеральної прокуратури. Вони ж мають знати та нести відповідальність за такі таланти своїх підлеглих?!

На перший, абсолютно непрофесійний погляд, здавалося б, що все зроблено правильно: недостатність і брак тілесних пошкоджень компенсовані аж двома висновками експерта, завдяки чому повна відсутність і недоказовість факту побиття стала його присутністю.

Єдине, чого не врахували майстри-фальсифікатори від прокуратури Даниляк і Трифонов, це те, що сторона захисту на певному етапі отримає доступ до цієї ж справи, але в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.

Та перш, ніж і вам продемонструвати, що являв собою цей електронний документ, необхідно надати суто правове пояснення: кримінальне провадження знаходиться в єдиному місці, яке зветься ЄРДР. Це така собі електронна база, де нічого неможливо змінити за бажанням прокурора чи слідчого, туди нереально внести якийсь документ заднім числом! І якщо в базі ЄРДР немає якогось документа, а в товстій папці провадження, що надається судді, він є, то такий документ не може бути визнаний належним. Він – підроблений, протизаконний, сфальсифікований.

Сподіваюся, цього пояснення достатньо, щоб показати стан кримінальної справи, розпочатої 15 березня 2016 року. В Єдиному реєстрі на момент 28 березня того ж року він виглядає наступним чином:

Знову ж здається, що нічого дивного тут немає, бо справа ліпилася в пожежному варіанті, як і належить замовним провадженням. І практично всі головні «слідчі дії» були здійснені за десять днів – із 15 до 25 березня. Але давайте ознайомимося з цим документом більш детально. Усього чотири пункти! Реєстрація провадження та прийняття до провадження, виконані Мариною Хомою. Потім вступає прокурор Даниляк. І все це протягом 6 хвилин! А далі, через 10 діб, невідомо звідкіля з’являється Аня Ключник, щоб повідомити про підозру! Насправді, це слідча. Але ж її ніхто не призначав! У будь-якому випадку тут відсутній документ, який би свідчив про таке призначення. Як відсутні й інші документи, зроблені 10–25 березня. А згідно з наказом генеральної прокуратури (в 2016-му це був наказ № 69, зараз – №  298) та перехідних положень КПК, це, м’яко кажучи, порушення. А якщо називати речі власними іменами, то фальсифікація!

Ні, не в ЄРДР, а в паперових матеріалах провадження, де можна все підробити, дату на протоколі чи постанові поставити вчорашню чи позавчорашню! Але, як би не хотілося фальсифікаторам від прокуратури, всі документи, які датовані 15–28 березня є підробленими й неналежними. А це – доручення про проведення розслідування, протоколи допитів потерпілого й свідків, постанова про призначення групи прокурорів, а також висновки експерта, на яких і тримається все провадження. Усе це є грубим фальсифікатом!

Але найцікавіше ще попереду. У паперовому варіанті провадження є начебто витяг з ЄРДР, із якого дізнаємося, що реєстратором справи в Єдиному реєстрі була слідча Ключник. Але куди ж поділася Марина Хома? Як не дивно, такого прізвища в матеріалах провадження немає зовсім! Пропала Хома!

Однак у цих фейкових папірцях, знову ж, незрозуміло звідки з’являється група з трьох прокурорів – Даниляка, Трифонова й ще одного. Але ж у базі ЄРДР нічого цього немає, там є лише Даниляк і все!..

Установлювати, як це могло трапитися, чому такі косяки допустив досвідчений Льоша під час свого харківського періоду казкової кар’єри, не є завданням цієї публікації. Нехай такими питаннями опікуються компетентні особи з не менш компетентних органів.

Наше питання полягає в іншому: як ці сфальсифіковані папірці від прокурора Трифонова могла прийняти суддя Шелест??? Причому прийняти як повноцінні докази сторони обвинувачення! Може вона просто не знала, що матеріали провадження – це щось одне, а провадження в ЄРДР – це щось інше? Може її просто ніхто не попередив, що електронна база в фальсифікаторів, як правило, абсолютно не відповідає тому, що дають їй у підшитій папці?

А ось щодо відповіді на ці найцікавіші та, як я б сказав, програмні питання надамо в наступній публікації циклу… Правильно! Циклу, що зветься «Свавілля та беззаконня Червонозаводського суду»!..

Залишайтеся й далі нашими читачами та глядачами!

Буде цікаво!..