Свавілля та беззаконня Червонозаводського суду: Суддя Демчина запускає «дурочку»

У 70-ті роки минулого століття був популярним фільм за участю Аркадія Райкіна, що носив назву «Запустити дурочку». «Дурочкою» там називалася поведінка, коли запитують щось одне, а їм відповідають нічим не пов’язане щось зовсім інше. Працівники виробництва з одного кінця країни шлють телеграми до суміжників на іншому кінці й запитують про насоси, а відповідь надходить про колеса.

Цю ситуацію та старий фільм я згадав, коли суддя Тетяна Демчина зачитувала ухвалу «іменем України». Так от, у цій ухвалі й натяку немає на те, про що вказувалося в заяві та обговорювалося в дебатах. Хоча ніяких дебатів і бути не могло. На шостий відвід голови суду Інни Шелест, як і на попередні п’ять, не з’явилася ні сама Шелест, ні прокурори, ні потерпілий – також прокурор, але луганський. У дебатах брала участь лише одна сторона – сторона захисту. І програла, бо на боці відповідачів грав суд – Червонозаводський, який усіма силами захищав, як і належить цьому суду, власного голову Інну Шелест і прокурорів.

Ушосте відбувається ситуація, коли вам пропонують зіграти в шахи й ви погоджуєтеся на це, а у вас на шаховій дошці виграють у «чапаєва». Але те, що відбулося під час слухання в судді Демчини, за рівнем цинізму перевершило всі попередні відводи голови суду, яку неможливо відвести в принципі! Лише тому, що вона є головою суду – найзалежнішого й найкорумпованішого суду, принаймні в місті Харків!

Цілком погоджуюся з тим, що судові ухвали читати нудно й нецікаво. Спостерігати за судовими засіданнями від початку й до кінця також не найбільш інтригуюче заняття. Тому окреслимо коротко й покажемо компілятивно, що ж відбувалося в Червонозаводському суді 3 березня 2021 року.

Заявник просив відвести суддю Шелест, оскільки вона прийняла до розгляду неналежні докази від неналежного прокурора, при цьому двічі виносила ухвали, що докази належні й такий самий належний прокурор. Сторона захисту наполягала на тому, що в матеріалах справи одне провадження, а в електронній базі ЄРДР – зовсім інше. А це й є відверта фальсифікація доказів!

По-перше, суддя Демчина проігнорувала прохання, що містилося в заяві, отримати від прокуратури доступ до ЄРДР. А без такого доступу порівняти провадження паперове й електронне абсолютно неможливо! ЄРДР узагалі показувати не можна, бо тоді стане очевидною фальсифікація справи та те, що Шелест п’ять років розглядала фейкове провадження, на що їй усі ці п’ять років указували захисник і обвинувачений.

По-друге, судді Демчині сторона захисту надала фотокопію руху провадження з ЄРДР і суддя долучила її до доказів. Однак в ухвалі й натяку немає ні на фальсифікацію, ні на кричущі протиріччя між підшитим у папці провадженням і провадженням у Єдиному реєстрі.

Натомість суддя використовує загальні фрази, на кшталт «за суб’єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді», «доказів у підтвердженні особистої заінтересованості судді не надано», «незгода з рішеннями судді не є підставою для його відводу». Далі Демчина для чогось повністю цитує статтю КПК про відвід судді, наводить приклади ухвал Європейського суду, де говориться про об’єктивний та суб’єктивний критерії… І зовсім нічого про фальсифікацію доказів і про два відмінні кримінальні провадження, які мають бути не лише залізобетонною підставою для відводу такого судді, а й початком гучної кримінальної справи про службове підроблення!

Тетяна Демчина на власному прикладі продемонструвала, що ухвалити відвід голови суду не здатна навіть суддя у відрядженні. Тому керівництву Кузнецовського міського суду Рівненської області має бути соромно за суддю, яку воно відрядило до Харкова! Свіжий кузнецовський огірок у червонозаводській діжці квашених швидко замаринувався й уподібнився до своїх харківських колег!

Хоча, чого можна очікувати від суду, що в місті Вараш, який і досі носить ім’я енкаведешника Миколи Кузнєцова. Як і від того, що називається «Червонозаводським», хоча район давно вже перейменовано в Основ’янський. Декомунізація судів так і не відбулася, тому вони й судять згідно до останніх постанов. Єдина відмінність у тому, що партію й уряд змінили корумповано налаштовані прокурори, які несуть українському судочинству не меншу шкоду, ніж залишки комуністичного лайна в головах наших співгромадян.

Але факт того, що в суді Інни Шелест уже вдаються до гри в «дурочку», свідчить про відсутність аргументів для виправдання злочинної діяльності голови суду, яку вона продовжує, як мінімум, з 2014 року. З нічного осудження патріотично налаштованих активістів, підданих знущанню тітушок і міліції, а потім ще й наруги суду над правами людини й громадянина. Усе це діялося при активній організації судилища, влаштованого Інною Шелест. Запущена тоді злочинна діяльність продовжується в Червонозаводському суді й зараз, протягом семи років!

Може вже досить?!