СПРАВА ПРО ПРОКУРОРА

І

Знайомтеся — це прокурор-злочинець Денис Ковальов із прокуратури Луганської області. Саме зараз він проходить атестацію, щоб залишитися працювати в прокуратурі й надалі та успішно сприяти діяльності організованого злочинного угрупування, що знаходиться на утриманні держави.

У 2015 році прокурор Ковальов разом зі своїми подільниками сфальсифікували кримінальне провадження проти десяти бійців добровольчого батальйону «Айдар».

Обвинувачення базувалося виключно на тому, що українські бійці воювали проти «ополченців» Донбасу. Вдумайтеся в безглуздість інкримінованого злочину: українських патріотів, які зі зброєю виступили за цілісність і недоторканність території держави Україна, звинувачують у тому, що завадили сепаратистам і терористам здати українські землі ворогові.

Після того, як справу було сфальсифіковано, подільники Ковальова перейшли на бік фейкової Луганської народної республіки й отримали там високі посади, а сам Ковальов відправився до Харкова відстоювати обвинувачення айдарівцям, яких за сфальсифікованими справами залюбки судили харківські судді.

Якщо ви хоч трішечки розбираєтеся в юриспруденції, то запитаєте: «А що, Ковальов — військовий прокурор?» Звичайно, — відповідаю, — що ні! «А як же він може брати участь у провадженні проти військових?» Відповім: це ще одна ознака «донбаського законодавства», до якого цілком лояльно ставилися найвищі інстанції як правоохоронної, так і судової структур. А насправді ця ознака являє собою щось на кшталт Країни Чудес чи Задзеркалля з відомої дитячої книги. Бо як ще можна охарактеризувати ситуацію, коли героїв звинувачують і судять, а злочинців — виправдовують і відпускають?

Судді Ленінського (!) районного суду міста Харків під головуванням Олександри Грінчук протягом шести місяців проводили слухання, на яких луганський прокурор Ковальов почував себе аж занадто комфортно. Але десь через півроку про цю справу випадково дізналися місцеві активісти й неочікувано прийшли на це слухання. Такого повороту не очікували ні Грінчук, ні Ковальов.

Бо виявилося, що десятьом засудженим так і не пояснили ні під час досудового слідства, ні в суді, в чому саме їх звинувачують. І тут довелося прокурору вперше за весь час слідства читати обвинувальний акт. Він збивався, бекав, тричі перечитував одну й ту саму фразу… І все це на очах півсотні вільних слухачів, які знаходилися в залі!

Термін тримання обвинувачених під вартою спливав і суд мав або продовжити запобіжний захід, або відпустити їх додому. А прокурор очевидно забув про це. І тут, як не дивно, на допомогу йому прийшла головуюча Грінчук. Вона так прямо й запитала, чи не хоче Ковальов клопотати про продовження терміну тримання під вартою. Гість із Луганська відповів: «Так!» І суддя відразу задовольнила його «клопотання»…

Для аудиторії, що спостерігала за суддівським свавіллям, цього виявилося занадто й хорове «Ганьба!» полетіло в бік суддів і прокурора Ковальова. А один з активістів підійшов до останнього, поплескав його по спині й коли той оглянувся, викрикнув (як уже потім свідчила секретар суду Лєра Радько — «националістічєскій лозунг»): «Слава нації!!!»

Наступна частина →

Зміст