Румунською це буде: «VOLUNTARI»!
Не можу сказати, що про волонтерів і специфіку їхньої діяльності я знаю все й достеменно. Але майже п’ять років служби в ЗСУ, постійне спілкування з людьми, які всіма силами підтримували бійців на фронті, участь в організації й проведенні грандіозного заходу «Зустріч волонтерів у 92-й бригаді» надали дуже багато цінної інформації.
Мені відомі волонтери, які підписали контракти й стали військовослужбовцями. І військові, котрі займаються волонтерською діяльністю після того, як контракти скінчилися. Знаю волонтерів, що ставали депутатами різних рівнів. І депутатів, які поєднували законодавчу діяльність із волонтерською допомогою військовим і цивільним на звільнених територіях. Із давніх журналістських часів особисто знайомий з найвідомішим волонтером України, тим самим, котрий за зібрані кошти вже запускає супутники для Збройних сил.
Усе це дозволяє стверджувати, що про діяльність волонтерів в Україні мені відомо не за чутками, а завдяки інформації, отриманій, що називається, безпосередньо, тобто з перших уст. І ось нарешті випала можливість на власні очі побачити, як працюють волонтери в інших країнах. Зокрема в Румунії.
ЯК РУМУНІЯ ДОПОМАГАЄ УКРАЇНЦЯМ
Із весни 2022 року в цій країні Євросоюзу працює програма, про яку слід розповісти детальніше. Програма носить назву 50/20. Цифри вказують на те, що 70 лей (грошова одиниця Румунії) отримує господар приміщення за день проживання в нього кожної українки чи українця. 50 лей призначені для нього, а на 20 (біля 4 долларів чи євро) він має забезпечити щоденне харчування кожному зі своїх мешканців. Офіційну інформацію щодо цієї діяльності можна отримати на сайті DOPOMOGA.RO за посиланням:
https://dopomoha.ro/uk/programa-5020
Така програма діє на всій території країни, тому в різних регіонах реалізується вона по різному з урахуванням умов, які створені в тому чи іншому місці для проживання.
Окремо зупинимося на тому, як програма захисту вимушених переселенців діє в повіті Вилча, що розташований на схилах Карпатських гір. Ідеться про населені пункти Римніку-Вилча, Беїле-Оленешть та Окнеле-Марь. Це курортні місця з великою кількістю пансіонатів, будинків відпочинку, готелів. Саме в цих приміщеннях волонтери розселяють українців.
Організація процесу харчування здійснюється за кількома можливими сценаріями. В одному випадку власник житла замовляє страви, в іншому готує їх самостійно. До цього процесу можуть залучатися самі переселенці завдяки тому, що більшість номерів у пансіонатах обладнані окремими кухнями. Будинки відпочинку, які тут називають «каса», мають, як правило, спільні кухні для приготування та вживання страв.
ЖИТТЯ ВОЛОНТЕРСЬКЕ
Їх звуть Аліна й Таня. Навіть прізвища називати немає сенсу, оскільки в повіті Вилча їх знають усі українці – як волонтера Аліну та волонтера Таню. Тетяна народилася в Молдові, де й зараз мешкають її батьки. Після закінчення школи приїхала до Румунії. Тут отримала акторську освіту й донедавна працювала актрисою в театрах Бухареста, Пітешті й Римніку-Вилча.
Справа в тому, що всі предки Тетяни є вихідцями з України й Молдови. Батько в 1992 році пішов добровольцем захищати незалежність республіки від російських посіпак. Тоді, завдяки озброєній до зубів 14-ї армії росії, вони втратили Придністров’я, але відстояли решту молдовських земель. Патріотичні настрої й любов до власної Батьківщини дісталися Тані від батьків. Тому вона завжди цікавилася історією, люто ненавиділа рашизм і намагалася бути корисною, переважно як перекладач, оскільки довершено володіє кількома мовами.
З початком війни в Україні Таня тимчасово призупинила свою акторську кар’єру та прийшла до міграційної служби у Вилча, щоб допомагати вимушеним переселенцям. Там вона познайомилася з близькою їй за поглядами й політичними уподобаннями Аліною.
До війни Аліна працювала транспортним директором у великій фірмі, що займається автобусними перевезеннями. Те, що трапилося в Україні, не на жарт схвилювало її. Аліна вважала, що бойові дії можуть перекинутися й на територію Румунії. Найбільше вона боялася за дев’ятирічну доньку Каріну. А потім уявила собі, що відчувають матері з Бучі, Маріуполя, Харкова та інших українських міст, що найбільше постраждали від свавілля східного сусіда. Тоді в березні 2022-го, коли в Румунії ще не існувало жодної державної програми, не виділялися ніякі кошти, а до країни почали приїжджати перші біженці, вона сказала собі: «Я маю допомогти хоча б сотні обездолених переселенців з України!..»
Зараз під її опікою знаходиться понад тисячу українців. Причому групи переселенців продовжують і продовжують прибувати. Діяльність волонтера не припиняється ні вдень, ні вночі. Окрім комфортного проживання та харчування, люди щодня мають ще й інші потреби – звертаються з власними хворобами, дитячими проблемами, транспортним забезпеченням.
До переселенців постійно приїздять представники різних благодійних фондів та організацій. Якщо раніше для оформлення допомоги від ООН слід було їхати до Бухареста, то тепер приїздять звідти до переселенців, щоб ті на місці могли реалізувати своє право на отримання коштів. Часто привозять ваучери на певні суми, за допомогою яких можна придбати речі та продукти. Для необізнаних може показатися, що це є бажанням виключно представників благодійних організацій. Насправді ж таке стало можливим лише завдяки наполегливій роботі волонтерів.
Тож дуже нечасто їм випадає повноцінний сон і відпочинок. Бо групи переселенців прибувають і серед ночі, заморені та голодні. Тому кожного потрібно нагодувати й поселили. У стислі терміни допомогти оформити офіційний статус і в подальшому продовжувати опікуватися ними та їхніми проблемами.
ДІТИ ПОНАД УСЕ!
У середині листопада вдалося нарешті запустити довгоочікуваний проект української школи та дитячого садочка. Це стало можливим завдяки коштам благодійних організацій «World Wision» і Фундації Ребенчук. Але скільки часу, енергії та нервів потрібно було витратити волонтерам, щоб діти українських переселенців мали можливість повноцінно вчитися й спілкуватися з ровесниками та співвітчизниками.
А окрім цього, вдалося забезпечити роботою вчителів і вихователів, яких виявилося вдосталь серед переселенців. Тепер учні можуть виконувати завдання під наглядом фахівців практично з усіх дисциплін, що викладаються в школі. А ще познайомитися з основами журналістики, акторської майстерності, курсами іноземних мов.
Протягом дня між трьома населеними пунктами, де мешкають українці, курсує безкоштовна маршрутка. Зайве було б ще раз повідомляти, що й це є результатом діяльності волонтерів. Із прибуттям великої кількості переселенців вона швидко перестала задовольняти їхні потреби. А початок роботи української школи висунув нові вимоги. Тож довелося волонтерам укотре вирішувати кричущу проблему. Шукати благодійників, кошти, вести довгі перемовини з транспортними підприємствами. І тепер за маршрутом уже курсує не одна маршрутка, а ще й великий 30-місний автобус!
Запам’ятайте цих людей – волонтери з Румунії Аліна та Тетяна. Особливо це знадобиться, якщо опинитеся в повіті Вилча й будете потребувати захисту та допомоги.
З УКРАЇНИ ДО РУМУНІЇ
Повіт Вилча – це кордон Валахії з відомою на весь світ Трансільванією, оспіваною в легендах, книгах і фільмах про графа Дракулу. Беїле-Оленешть славиться лікувальними мінеральними джерелами. В Окнеле-Марь у великих обсягах добувається кам’яна сіль, оскільки назва «Окнеле» в перекладі з румунської мови означає не що інше, як соляну шахту. Римніку-Вилча – повноцінне місто, в якому мешкає понад 100 тисяч жителів, адміністративний центр повіту Вилча.
Дістатися сюди можна, перетнувши кордон у Чернівецькій чи Одеській області. До румунської столиці Бухареста слід добиратися залізничним транспортом. Для українців він у Румунії безкоштовний. Така пільга мала припинитися з початком осені, але щомісяця вона подовжується й діє. Із Бухареста до Римніку-Вилча також є потяг, що відправляється зі столиці о 9.15. За п’ять годин ви дістанеться місця призначення, де вас зустрінуть волонтери й поселять у комфортні номери пансіонатів чи будинків відпочинку.
Єдине, про що слід пам’ятати, переселенці з України приїздять сюди не на курорт, а для того, щоб отримати тимчасовий прихисток. Тому мають чергувати й прибирати в місцях поселень самостійно. А також залишити у румун враження, що українці є осіченою й моральною нацією, гідною бути в родині європейських народів.
Тож волонтери з Вилчі чекають на вас, щоб подати руку допомоги тим, хто цього потребує.
Організацією груп в Україні займаються благодійні організації «Колохати» та «Відродження Харкова». Посилання на їхні сайти:
Уся контактна інформація, включаючи телефонні номери, міститься на цих сайтах!
Якщо сайти з якогось приводу не будуть працювати, враховуючи напружену ситуацію в Україні, записатися на поїздку до Румунії можна на сторінці «Країна Майбутнього» в мережі Facebook за посиланням:
https://m.facebook.com/110199528395276/
або, зателефонувавши за номером +380 97 963 1875.
Волонтери дбають про вас.
Як в Україні, так і Румунії!
