Визнання потерпілим у кримінальному провадженні

Аналіз положень ст. 55 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) дозволяє зробити висновок, що потерпілим у кримінальному провадженні є фізична та юридична особа:

• якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди (ч. 1 ст. 55 КПК України);
• яка звернулася із заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, що підлягає внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань та служить передумовою для початку досудового розслідування (ч. 2 ст. 55 КПК України);
• яка звернулася із заявою про залучення її до провадження як потерпілого, яка підлягає обов’язковому прийняттю і реєстрації. Така заява має містити дані про потерпілого (фізичну чи юридичну особу), кримінальне провадження, до якого вона має бути залучена, зазначення і обґрунтування підстав для набуття статусу потерпілого, чітко висловлене клопотання про залучення її до кримінального провадження як потерпілого. Заява подається до органу чи посадової особи, яка в даний момент здійснює кримінальне провадження: під час досудового розслідування ‒ до слідчого чи прокурора, а під час судового провадження ‒ до суду. У разі коли заява подана до неналежної особи, вона направляється за належністю (ч. 2 ст. 55 КПК України);
• яка звернулася із заявою про залучення її до провадження як потерпілого без попереднього звернення про вчинення кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 55 КПК України);
• яка лише за її письмовою згодою визнана слідчим, прокурором, судом (за ініціативою будь-кого з цих суб’єктів) потерпілим (ч. 7 ст. 55 КПК України). Згода має бути оформлена в письмовому вигляді і містити ті ж фактичні дані, що і заява про залучення особи до провадження як потерпілого. Строк отримання згоди на визнання особи потерпілою законом не встановлений, тому вона мас бути отримана протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 КПК України постраждала від кримінального правопорушення особа може й не набути статусу потерпілого, якщо вона цього не забажає. У такому разі її можна залучити до провадження лише як свідка.

Аналіз ч. 2 ст. 55 КПК України дозволяє зробити висновок, що права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Обов’язок вручити потерпілому відповідну пам’ятку, залежно від форми волевиявлення на визнання особи потерпілим, покладається на:

• особу, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення;
• особу, яка прийняла заяву про залучення особи до провадження як потерпілого;
• особу, яка прийняла рішення про визнання особи потерпілим і одержала від неї згоду на це.

Цей момент може збігатися з початком кримінального провадження або мати місце після його початку, але не може йому передувати. У разі коли особа не подавала відповідної заяви і була визнана потерпілим слідчим, прокурором або судом, права і обов’язки потерпілого виникають у неї з моменту надання згоди на таке визнання.

Слід відмітити, що іноді на практиці вручення пам’ятки про права та обов’язки потерпілого здійснюється одночасно з прийняттям рішення про залучення особи до провадження як потерпілого. Отже, особа набуває процесуального статусу потерпілого з моменту прийняття слідчим, прокурором та судом постанови про залучення її до провадження як потерпілого. Така ситуація пов’язана із застосуванням слідчим та прокурором вже нечинної ч. 2 ст. 49 Кримінально-процесуальному кодексі України 1960 року. На даний час особа набуває прав потерпілого незалежно від рішень слідчого чи прокурора.

До цього моменту, за умови попереднього звернення такої особи із заявою про чинення кримінального правопорушення, в також у випадку прийняття рішення про відмову у визнанні її потерпілою, вона має процесуальний статус іншого учасника кримінального провадження – заявника та користується правами, визначеними ч. 2 ст. 60 КПК України.

Винесення органом чи особою, яка здійснює кримінальне провадження, спеціального процесуального рішення про визнання особи потерпілим КПК України не вимагається, але така можливість передбачається ст. 110 КПК України. Зокрема, про визнання особи потерпілим суд може постановити ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 370‒372 КПК України. Рішення слідчого, прокурора про визнання особи потерпілим приймається у формі постанови, яка виноситься у випадках, коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК України).

Як потерпілому зрозуміти свої права?

Активність потерпілого під час досудового слідства залежить, насамперед, від розуміння суті наданих йому законом прав. Тому, у разі потреби, слід у доступній формі роз’яснити громадянинові (з урахування його загальноосвітнього і культурного рівня, віку) значення таких термінів, як цивільний позов, клопотання, відвід, докази та ін. На практиці нерідко роз’яснення прав проводиться формально без необхідних пояснень і зводиться до одержання підпису потерпілого про вручення йому пам’ятки про права й обов’язки.

Коли особі відмовляють у статусі потерпілого?

КПК України допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Умовою для цього є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч. 1 ст. 55 КПК України. «Очевидність та достатність» таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається в кожному конкретному випадку, виходячи із обставин кримінального провадження і внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання потерпілим, і може полягати, зокрема, у такому:

• очевидна відсутність події або складу кримінального правопорушення;
• відсутність шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву;
• очевидна відсутність причинного зв’язку між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою;
• наявність завданої кримінальним правопорушенням шкоди іншого виду, ніж передбачено ч. 1 ст. 55 КПК (наприклад, заподіяння особі моральної шкоди як представнику певної частини суспільства; заподіяння моральної шкоди юридичній особі);
• неможливість визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення.

Література:

Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI

Пожар В. Г. Процесуальний статус потерпілого за новим Кримінальним процесуальним кодексом України: позитивні кроки та прогалини правової регламентації

Кричун Ю. А. Окремі проблемні питання інституту потерпілого в кримінальному процесі

Зразок заяви про залучення особи до провадження як потерпілого

здійснюється досудове розслідування за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ________________ щодо

за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч. __ ст. ___ КК України.

Додатки:

1. Копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____________.
2. Докази, якими підтверджується завдана моральна, фізична або майнова шкода.
3. Інші докази.

Завантажити зразок заяви про залучення особи до провадження як потерпілого: DOCX(15.5КБ)