Звернення до Вищої Ради Правосуддя України

Антикорупційна рада

Заява

Суддя: Шевченко Ганна Сергіївна

Суд: Фрунзенський районний суд м. Харкова

Судова справа: №645/56/15-п

У процесі діяльності громадської організації Справедливий суд нам стало відомо факти порушення законодавства суддею Фрунзенського районного суду м. Харкова Шевченко Ганной Сергіївною.

Так встановлено, що 26.04.2016р. суддею Фрунзенського районного суду м. Харкова Шевченко Г.С. була винесена постанова по справі №645/56/15-п (додаток №1) про притягнення до адміністративної відповідальності гр. Швачка В.І.

Матеріалом для розгляду був протокол про адміністративне правопорушення серії АВ2 №441013 від 25 грудня 2014 року (додаток №2).

Відносно вказаної постанови судді Шевченко Г.С. є фактичні причини стверджувати про порушення законодавства у процесі судового розгляду та винесення рішення. Додатково можна зауважити, про наявність ознак зацікавленості судді у розгляду справи на користь однієї з сторін.

Окрім цього, відповідно до п.п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 вказано, що:

«Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

…

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП ( 80732-10 ). У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів».

Таким чином у Пленум Верховного Суду чітко зазначив обов’язок судді при винесенні рішення або постанови зазначити докази на яких грунтується висновок щодо наявності провини та мотиви або відхилення інших доказів.

Але у постанові Шевченко Г.С. (додаток №1) вказано:

«При вирішенні питання про винність чи невинуватість Швачки В.І. у вчиненні даного адміністративного правопорушення суд бере до уваги 2-й варіант та 3-й варіант висновку автотехнічної експертизи…»

Відповідно до вимог законодавства та, зокрема, постанови Пленуму Верховного Суду України №14, у даної ситуації суддя має обов’язок обгрунтувати застосування одних доказів та відхилення інших. Натомість, як виходить з постанови, суддею було використано тільки 2-й та 3-й варіанти висновку експертизи(додаток №3) без вказання на мотиви, обгрунтування або оцінку засад вибору саме цих доказів з одночасним відхиленням інших доказів та інших варіантів експертизи.

Таким чином, при винесенні вказаної постанови допущено порушення законодавства, а саме: відхиляючи такі вагомі та істотні докази, як висновки експертизи, та приймаючи інші висновки, суддя повинен обгрунтувати це належним чином, що не просто не було зроблено, у рішенні взагалі немає ніяких відсилань щодо причин та обгрунтувань даного вибору.

Дані дії підпадають під заначене у Закону України «Про судоустрій та статус суддів» – п.п «б» 1 ч. 1 ст. 106.

Відповідно до положень п. «б» ч. 1 ст. 106 Закону «Про судоустрій та статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у разі незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. А, відповідно до положень п. «г» ч. 1 ст. 106 Закону у разі порушення суддею принципу змагальності на рівності сторін.

У процесі розгляду вказаної адміністративної справи, судді було надано клопотання(зауваження захисту, неодноразово) а також неодноразово зазначено усно про той факт, що є значні розбіжності між протоколом ДТП та свідченнями та поясненнями осіб.

Так, той факт, що водій Пичий С.О. починав рух на перехресті повністю підтверджений усіма без виключення свідками. А саме:

1. Відповідно до свідчень самого водія вказаного а/м Пичий С.О.(додаток №4): «...Я трогался с перекрестка после того, как загорелся зеленый свет.».

2. Відповідно до пояснень Пичий С.О. у судовому розгляду: «расстояние от передней части автомобиля Мерседес до ближайшей линии проезжей части пр. Тракторостроителей в момент начала моего движения на зеленый сигнал светофора было примерно 8 метров. Скорость автомобиля Мерседес от начала движения до момента столкновения была от 0 до 20км./ч»

3. Відповідно до свідчень Мирошниченко С.В.(додаток №5): «После включения зеленого сигнала светофора начал движение автомобиль Mersedes-Vito АХ3225ВМ».

4. Відповідно до свідчень Швачка В.І.: «…я заканчивал маневр на зеленый мигающий свет светофора, увидел справа приближающийся мерседес».

5. Відповідно до свідчень Золотько К. сам момент початку руху а/м Mersedes-Vito вона не бачила, але є свідчення що до виїзду на перехрестя він стояв на трамвайних коліях, тобто якщо він стояв до виїзду Nexia на перехрестя, то це означає що починав рух.

Натомість та всупереч усім свідченням без виключення, у протоколі ДПС АВ2 №441013(додаток №2), було вказано, що:

«Швачка В.І. … керував автомобілем Daewoo-Nexia д/н АА9437НА в м. Харкові по проспекту Тракторобудивників, на перехресті з вулицею Краснодарською при ввімкнені сигнала світлофора, що дозволяє рух, не уступив дорогу транспортному засобу мерседес д/н АХ3225ВМ, який завершував рух через перехрестя, сталось ДТП-зіткнення.»

Також, у вказаному протоколі не було вказано жодних свідків подій, але у матеріалах ДТП є пояснення Мирошниченко С.В.(додаток №5), що означає, що вони були додані до матеріалів ДТП пізніше, але до початку судового провадження.

Таким чином у даному випадку є:

1. Наявність протиріччя між свідченнями усіх без виключення учасників та свідків подій за однієї сторони, та даними внесеними до протоколу АВ2№441013 з другої. А саме, у протоколі зазначено, що а/м Mersedes-Vito «завершував рух» але фактично він «починав рух».

2. У протоколі відсутні дані щодо наявності жодних свідків, але натомість є факт додання свідчень Мирошниченко С.В., фактично вже після складання цього документу.

Але, незважаючи на той факт, що у процесі судового розгляду судді було надано клопотання, де були підкреслені вказані протиріччя протоколу(додаток №2) та свідчень (додатки №3,4,5), та містилося прохання надати правову оцінку цим протиріччям та застосувати цей факт у подальшому провадженні, це клопотання було повністю проігноровано, та у судовому рішенні взагалі відсутні аби які посилання на вказані доводи сторони захисту, або причини їх відхилення.

Але, окрім загальних вимог законодавства можна зауважити, що відповідно до рішення Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі № 1-34/2010:

«Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов’язаний з’ясувати: …

….а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи….

…повинен своєчасно, всебічно, повно і об’єктивно з’ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 Кодексу).

…Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення».

Таким чином, відповідно до законодавства та судової практики, у даному випадку було обов’язком судді отримавши дані доводи сторони захисту, з’ясувати зазначені обставини, вивчити пояснення свідків, скласти особисте враження щодо розбіжностей протоколу про ДТП фактичним обставинам, та висловити своє ставлення у судовому рішенні щодо вказаних доводів, вказуючи причини та обгрунтування прийняття або неприйняття останніх.

Але, всупереч положенням законодавства та, зокрема, рішенню Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 у справі № 1-34/2010, ст. 245, 280 КуПАП, це не було зроблено, клопотання проігноровано.

Таким чином, у процесі судового розгляду, всупереч положенням законодавства, суддею надано перевагу доводам однієї сторони та проігноровано доводи іншої, чим порушено принципи рівності сторін та змагальності. При цьому також не зазначено мотивів та причин відхилення доводів сторони захисту щодо суті протоколу, а також не зазначено мотивів визнання доводів що грунтувалися на даному протоколі, як належних тадійсних.

Натомість вказані дії підпадають під зазначене у п.«б» та «г» п.1 ч.1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

III

Так, у процесі судового розгляду, судді було надано доводи сторони захисту, про зацікавленість свідка Мирошниченко С.В. на користь учасника ДТП Пичий С.О., а саме:

1. У процесі судового розгляду свідок Мирошниченко С.В. та Пичий С.О. не заперечували що товаришують(є у матеріалах справи, є судовий звукозапис свідчень).

2. У протоколі АВ2 №441013(додаток №2) відсутні дані, про присутність свідків ДТП, натомість ми маємо свідчення Мирошниченко додані до даного документу.

3. Вказана особа поводила себе як представник інтересів Пичий С.О.:

3.1. При проведенні авто-товарознавчого дослідження автомобіля Деу-Нексія (додаток №7), в якості представника водія Пичий С.О., був присутній Мірошніченко С.В. Дане може бути підтверджено особами, що були присутні – Швачка В., эксперт Власов А.Ю. Також даний факт зафіксовано у висновку експертизи (додаток 7(2), абз. 3, підкреслено), де вказано, що огляд проводився: «у присутності представника другої сторони: Мірошниченко С.В.».

3.2. Вказана особа виїжджала до місця ДТП у процесі розгляду справи у інтересах та на користь Пичий С.О., для проведення вимірів місцевості (додаток 8). Це підтверджено свідченнями самого Мирошниченко а також вказано їм письмово у відповідях на запитання експертів.

4. Мирошниченко С.В. змінив свої свідчення у процесі судового розгляду:

Відповідно до його пояснень до протоколу ДТП (додаток №6): «…стоял на своем автомобиле на ул. Краснодарской в направлении больничного комплекса», а у судовому засіданні у новому варіанті свідчень він вказав, що вийшов з автомобілю курити, тому бачив подію ДТП(може бути підтверджено офіційним звукозаписом судового засідання).

5. Самою суддею встановлено та фактично визнано невірність частини свідчень Мирошниченко С.В. Так у рішенні суддя зазначає, що приймає до уваги 2й та 3й варіанти експертизи. При цьому 3й варіант зроблено по свідченням Мирошниченко та згідно до його пояснень наданих експерту письмово. При цьому, згідно до даного варіанту експертизи є обоюдна провина учасників ДПТ. Таким чином, схвалюючи рішення на користь Пичий С.О. та ігноруючи обоюдну провину, суддя фактично визнає що частина свідчень та пояснень свідка Мирошниченко не відповідає обставинам справи. Даний факт визнано також рішенням апеляційного суду.

У процесі судового засідання було надано клопотання щодо явної зацікавленості свідка Мирошниченко С.В., щодо розбіжностей у його свідченнях, щодо близьких стосунків із учасником подій та щодо його представництва інтересів тієї особи, на користь якої він фактично свідчив.

При цьому, відповідно до положень законодавства та, окремо, відповідно до рішення Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі № 1-34/2010, у даному випадку це було обов’язком судді належним чином вивчити вказані доводи, оцінити взаємозв’язок зазначених фактів, підтверджених документально, із фактично наданими поясненнями та свідченнями та, схвалюючи рішення ім’ям України, вказати на відношення до даних доводів, їх оцінку судом, а також на обгрунтування прийняття або неприйняття вказаних доводів сторони захисту.

Натомість, згідно до тексту рішення(додаток №1), можна казати про повне ігнорування суддею вказаних доводів сторони захисту. Що говорть про порушення принципу змагальності та рівності сторін та надання однозначної переваги стороні Пичий С.О. та свідку з його боку (водночас ще й представнику) Мирошниченко, а також про незазначення у судовому рішенні обгрунтувань застосування або відхилення доводів сторін.

Таким чином дії судді підпадають під зазначене у п. «б» та п. «г» ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»

Так, у даному провадженні суддею встановлено та фактично визнано невірність частини свідчень Мирошниченко С.О., при цьому друга частина його свідчень була визнана навпаки дійсною, без необхідного у даному випадку обгрунтування застосування однієї та незастосування іншої частини тих та самих свідчень.

Так, у висновку експертизи №10852 (додаток №9) на стр.15 абз. 3 вказано: «У відповіді на клопотання експерта свідок Мірошниченко вказав, що швидкість руху автомобіля ДЕУ перед ДТП становила 70-80км/год».

Після цього, методом розрахування на стр. 19-20, експертом встановлено, що якщо б водій Daewoo Nexia рухався на швидкості 70-80км./год., то, при виконанні водієм Пичий С.О. 12.3 ПДР, він би уникнув ДТП.

З цього логічно виходить, що раз ДТП сталося, то це означає, що швидкість а/м Daewoo-Nexia була нижчою за вказану Мирошниченко С.О. 70-80км/год., таким чином його свідчення не є вірними у частині, де він стверджував, що Daewoo-Nexia рухався «дуже швидко», та де стверджував, що «швидкість руху автомобіля ДЕУ перед ДТП становила 70-80км/год» (свідчення Мирошниченко С.В. – додаток №6, додаткові пояснення Мирошниченко С.В., є у висновку експертизи додаток №9).

Але, суддею було прийнято рішення про наявність порушення з боку Швачка В.І., таким чином було визнано, що він рухався зі швидкістю 55-60км/год., та таким чином визнано, що свідчення Мирошниченко С.О. в частині швидкості Швачка В.І. о 70-80км/год, не відповідають дійсності.

В наслідок чого й з приводу відхилення свідчень Мирошниченко С.В. щодо швидкості, та на підставі наведеної експертизи, було спростовано провину Пичий С.О. по п.п.12.3 ПДР України(невжиття заходів щодо уникнення ДТП).

Таким чином, можна казати, що спростовуючи провину Пичий С.О. по п.п. 12.3 ПДР, та покладаючи вину на Швачка В.І., одночасно посилаючись у постанові на 2-й та 3-й варіант експертизи та на свідчення Мирошниченко, суддею було фактично та одночасно визнано невірність частини його свідчень щодо швидкості Daewoo-Nexia у 70-80км/год, при чому іншу частина його свідчень було визнано вірною.

У даному випадку, відповідно до законної процедури та, зокрема, відповідно до ч. 24 Постанови Пленума Верховного Суду України №14, було обов’язком судді належним чином вивчити доводи сторін та вказати у судовому рішенні причини, мотиви на обгрунтування визнання одних доводів та невизнання інших, а також належним чином обгрунтувати причини визнання та прийняття до уваги однієї частини свідчень та неприйняття іншої їх частини одного й того ж самого свідка.

Натомість, це фактично не було зроблено. Приймаючи одну та не приймаючи іншу частину свідчень тієї ж самої людини, суддею незазначено у рішенні мотиви даного вибору застосування доводів.

Таким чином, дії судді підпадають під зазначене у п. «б» ч. 1 ст. 106 Закону «Про судоустрій та статус суддів», щодо незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;

Відповідно до положень п. «г» ч. 1 ст. 106 Закону «Про судоустрій та статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у разі порушення принципу змагальності та рівності сторін.

Так, у процесі судового розгляду справи, було встановлено, що Пичий С.О. починав рух з перехрестя. Це було підтверджено усіма свідченням без виключення, так сам Пичий С.О. вказав: «...Я трогался с перекрестка после того, как загорелся зеленый свет.».

Це було також встановлено у обох автотехнічних експертних дослідженнях. Відносно чого є висновок №1813/4153 від 22 квітня 2015р.(додаток №8) та висновок №10852 від 24 лютого 2016 року(додаток №9). У обох експертизах встановлено, що виконання п.п. 10.1 ПДР України було обов’язково для водія Пичий С.О., адже він починав рух.

При цьому судді надавалися пояснення у письмовому вигляді та клопотання сторони захисту де було поставлено питання про вивчення факту того яким саме чином було виконано водієм вимоги п.п. 10.1 ПДР.

У даному випадку, було обов’язком судді керуватися принципом рівності сторін та змагальності, та вивчити вказаний факт того, що даний водій починав рух, встановити як саме було їм виконано положення ПДР, та окремо 10.1, надати даному факту належну правову оцінку, використовувати дані висновки у процесі встановлення суті подій.

Натомість, згідно до тексту рішення(додаток №1), ніде не зазначено аби яких відсилань щодо вивчення суддею даного факту та надання йому належної оцінки.

Таким чином можна казати про однозначне ігнорування суддею доводів сторони захисту при одночасному наданні переваги доводам іншої сторони.

У даному випадку, надання переваги у такому вигляді є ознакою порушення принципу рівності та змагальності сторін, що підпадає під дію положення п. «г» ч. 1 ст. 1 Закону «Про судоустрій та статус суддів»

Судді неодноразово вказувалося на невідповідність свідчень Пичий С.О. фактичним подіям. При цьому вказаний факт також проігноровано у рішенні суду без зазначення мотивів та причин відхилення даних доводів.

Так, відносно характеру зіткнення та розвитку подій ДТП, свідок Пичий С.О. пояснив, наступне (додаток №4):

«…В это время, на середине перекрестка на меня был совершен наезд автомобилем Дэу. От полученного удара мой автомобиль развернуло и протащил меня.»

Але, приймаючи до уваги висновок експерта (додаток № 10):

стр. 8 абзац 1: «Характер та розташування механічних пошкоджень на автомобілі Mersedes-Vito свідчить про те, що вони виникли від дії на передню частину кузова автомобіля зусилля, вектор якого був направлений спереду назад відносно повздожньої осі автомобіля».

стр. 9 абзац 3: «Аналізуючи механізм контактування автомобілів Daewoo Nexia та Mersedes-Vito, слід прийти до висновку, що …. мало місце перехрестне зіткнення, при цьому автомобіль Mersedes наближався до автомобіля Nexia з правої сторони відносно напрямку його руху».

Відповідно до вказаних даних, також приймаючи до уваги фото пошкоджень автомобіля Daewoo Nexia (див. Додаток № 15) є наявним факт, що Vito наближався до Nexia з правого боку та допустив зіткнення з останнім.

Відповідно до вищезазначеного, свідчення Пичий С.О. мають розбіжності з фактичними подіями у той частині де він стверджує, що:

«В это время, на середине перекрестка на меня был совершен наезд автомобилем Дэу.».

Адже фактично обставини розвивалися навпаки, що можна визначити виходячи з висновку експертизи та прикладених фото.

Також, пояснення Пичий С.О. взагалі не відповідають дійсності та простішим законам фізики у той частині, де він стверджує:

«От полученного удара мой автомобиль развернуло и протащил меня».

Адже є наявні обставини, які спростовують дане ствердження:

– Немає ніяких слідів «волочення» або «зачеплення» на кузові Nexia (додаток № 15).

– Немає ні слідів «волочення» ні торомозного шляху на схемі ДТП (додаток № 3).

– Місце зупинення мікроавтобуса знаходиться на відстані в 16,8м. від місця зіткнення (додаток № 3).

– Daewo Nexia значно легше мікроавтобуса Mersedes Vito. Таким чином відсутня сама можливість «волочення» на відстань аж в 16,8м.

– Відповідно до схеми ДТП (додаток №3) зазначено зіткнення а/м Деу з бордюром, а потім з світлофором, що розташований за межами проїжджої частини. Таким чином встановлено, що а/м Деу залишала проїжджу частину, а а/м мерседес ні.

Таким чином, маємо перелік належних обгрунтувань що дозволяють з впевненістю казати, що Деу ніяк не могла «волочити» Мерседес

Виходячи з вищевказаного, маємо два факти невідповідності свідчень Пичий С.О. фактичним обставинам справи, а саме:

1. Характер пошкоджень обох автомобілів вказує на перехресне зіткнення, а не на удар з боку Daewoo-Nexia.

2. А/м Daewoo-Nexia аж ніяк не могла волочити а/м Mersedes-Vito на відстань у 16,8м.

У процесі судового розгляду, судді було надано відповідне клопотання де вказувалося на дані явні протиріччя у свідченнях Пичий С.О. Але, всупереч до положень законодавства, та зокрема, рішенню Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 у справі № 1-34/2010, ст. 245, 280 КуПАП, суддею не було проведено вивчення вказаного факту, не надано йому належної правої оцінки.

Натомість, суддею прийнято до уваги 2й варіант експертизи, зроблений згідно пояснень даного свідка Пичий С.О.

Таким чином, виконуючи положення законодавства, це було обов’язком судді вивчити надане клопотання захисту, встановити розбіжності у свідченнях Пичий та обставинах справи, надати належну правову оцінку даним фактам. Після чого, приймаючи доводи Пичий С.О., щодо події ДТП та приймаючи до уваги висновок експертизи №2 зроблений згідно до його пояснень, зазначити у судовому рішенні мотиви, причини та обгрунтування прийняття даних доводів до уваги.

Натомість це не було зроблено, про можна дізнатися вивчивши рішення суду.

VII

Так, у процесі судового розгляду, було надано доводи сторони захисту про те, що а/м Vito стояв на відстані у 8 метрів від проїжджої частини. Це підтверджувалося свідченнями самого даного водія. Так, відповідно до свідчень Пичий С.О.:

«расстояние от передней части автомобиля Мерседес до ближней линии проезжей части пр. Тракторостроителей в момент начала моего движения на зеленый сигнал светофора было примерно 8 метров»

Відповідно до свідчень Мирошниченко С.В.:

«расстояние от передней части автомобиля Мерседес до ближней линии проезжей части пр. Тракторостроителей в момент начала движения автомобиля Мерседес составляло 8 метров»

Таким чином, зі свідчень самих учасників подій встановлено, що водій Пичий С.О. зупинився на відстані у 8м. до перехрестя. Та цей факт є доказаним, адже суддя у своєї постанові посилається на висновки експертизи, котрі виконані із застосуванням даних свідчень. Таким чином, дані пояснення автоматично є визнаними суддею як такі, що є цілком дійсними.

Пізніше, судді було надане обгрунтоване клопотання щодо того факту, що на відстані 8м. від перехрещуваної частини – знаходяться трамвайні колії та пішохідний перехід, а зупинка на трамвайних коліях та пішохідному переходу у даному випадку є забороненими, відповідно до ПДР.

З ціллю більш детального обгрунтування суду було надано заміри місцевсті та її фотографування. Детальніше див. додатки № 11,12,13 та 14 (при цьому заміри було зроблено по найкоротший дистанції перпендикулярно до перехрестя, для усунення будь-яких сумлівів).

Так, замірами місцевості встановлено мінімальну відстань від перехрестя проїжджої частини до дальнього краю трамвайної колії, до розташування знаків «пішохідний перехід», ширину ділянки для руху пішоходів (відповідно до п.п. 1.10 ПДР) та інше.

Таким чином та в наслідок вивчення місцевості було встановлено та надано доводи суду про той факт, що маючи довжину Mersedes-Vito у 4,74м, будь яке розташування його на вказаній ділянці від перехрещуваної частини до світлофору №2 призведе або до його зупинці на місці розташування трамвайних колій(супротив п.п. 15.9 «б»), або до блокування ним пішохідного переходу, що вже буде порушувати п.п. 15.9 «г», тому, єдине місце зупинки що б відповідало правилам, це перед світлофором або пішохідним переходом, або перед перехрещуваною проїзною частиною, відповідно до ПДР п.п. 8.10

Таким чином у письмових доводах сторони захисту йшлося про той факт, що у матеріалах справи йдеться про фактичне порушення водієм Пичий С.О. положень п.п. 15.9 «б», «г» та 8.10 й можливо 16.3 ПДР згідно до його ж свідчень, та це мало істотний вплив на розвиток події ДТП.

У даному випадку, виконуючи положення законодавства, суддя був повинен вивчити взказані доводи сторони захисту, та зазначити у судовому рішенні мотиви, причини та обгрунтування їх прийняття або неприйняття.

Але, як випливає із тексту судового рішення, вказані доводи не прийняті до уваги судом. При цьому не зазначені мотиви та обгрунтування їх неприйняття до уваги.

Вказане підпадає під зазначене у п.«б» та «г» п.1 ч.1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Висновок

Приймаючи до уваги усе вищезазначене, можна констатувати факт неодноразового порушення суддею Фрунзенського районного суду м. Харкова Шевченко Ганной Сергіївною низки положень законодавства, та окремо щодо незазначення у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору та щодо порушення засад рівності всіх учасників судового процесу.

Дане підтверджується тим, що суддею при схваленні рішення не зазначено мотивів та обгрунтувань прийняття доводів однієї з сторін процесу, при цьому також не зазначено обгрунтувань та мотивів відхилення доводів сторони захисту. При цьому частину доводів було взагалі суддею проігноровано, чим додатково порушено принцип рівності сторін та змагальності процесу.

Вказані дії підпадають під зазначене у п.«б» та «г» п.1 ч.1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»

Відповідно до чого керуючись положеннями 106, 107, 108 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», прошу притягнути суддю Фрунзенського районного суду м. Харкова Шевченко Ганну Сергіївну до дисциплінарної відповідальності.

Додатки.

1. Постанова по справі №645/56/15-п від 26.04.2016р.

2. Протокол ДПС АВ2 №441013

3. Схема ДТП

4. Пояснення Пичий С.О.

5. Пояснення Швачка В.І.

6. Пояснення Мирошниченко С.В.

7.Висновок товарознавчого дослідження №8035 (витяг).

8. Додаткові пояснення Мирошниченко С.В.

9. Висновок експертизи №10852.

10. Висновок експертизи №1813/4153.

11.Схема вимірів місцевості на місті ДТП.

12-14. Фотозйомка місця ДТП з накладанням вимірів.

15. Фото пошкоджень Daewoo-Nexia.

16. Постанова апеляційного суду від 24.05.2016р.